Зростають троянди в неволі,
На вигляд красиві й стрункі.
А в руки потрібно їх брать обережно,
Бо мають колючі шипи.
Зростає в неволі оця красота,
Хватає тепла їм і світла хватає,
Й ситого під корнем ґрунта.
А ми волошки польові,
Зростаєм у чистім полі.
А ми волошки польові,
Ми прагнемо до волі!
Нас напувають небеса,
Колише вітер колискову.
А сонце нас відігріва,
Ми мову чуєм колоскову.
Шепочуть в полі колоски,
Ведуть свою розмову.
А ми волошки польові,
Зростаєм в чистім полі.
А ми волошки польові,
Ми прагнемо до волі!