Вистріли, вибухи, градами валить москаль
Патріоти країни, рідної України, нерви міцніші за сталь
За спокій народу, нашу свободу, герої підуть до кінця
За кожну родину, за маленьку дитину, за материнські серця
Спогади стерті, за секунду до смерті, перед очима життя
Снайпер з гвинтівки, цілить в кінцівки, без співчуття
Під вистріли кулі, прилітають зозулі, щоб побачити смерть ворогів
Путінські ідіоти, нікчемні істоти,відчуйте лють Українських синів

Наш дух не здолати, не перемогти
Ми до свободи будем разом іти
Якщо впадем, то зможем піднятись з колін
Хлопці на фронті, низький Вам уклін

Списки в блокноті, москальські «двохсоті», через один мародер
Кадировські миші, у ранішній тиші, знову шукають Бандер
Найтупіші створіння, із свого покоління, для вас в пеклі бронюють місця
У вашім тремтінні, від власної тіні, страх не змити з лиця
Доброволець з «Азова», хлопчина зі Львова вам відправив в подарок снаряд
Нашкрябав ключима, за смерть побратима, і не має дороги назад
І для вас окупанти, сьогодні куранти, востаннє проб‘ють в унісон
Вам покажем нарешті, ціною без решти, що таке вічний сон

Нічого страшнішого, ніж агресія і жорстока війна,
В сучасному суспільстві ще не придумав ніхто.
Яка в них - суть і логіка? В чому - людська істина?
В цій жахливій м'ясорубці може згинути будь-хто.

Хто люто вбиває мирних людей на їх рідній землі,
Навік буде проклятий ними до сьомого коліна.
"Вбивці" - ця чорна мітка закарбована на їх чолі.
Народна пам'ять - вічна, досконала й нетлінна.

Російсько-українська війна гірчить полинами...
Пахне несамовитим горем, розрухою й смертю.
росіяни, неначе гадюки, розповзлись поміж нами.
Стали смертельною отрутою, журбою, напастю.

Траурні церемонії в селах і містах... Чорні хустини...
Кращих із кращих синів і доньок втрачає Україна.
По зраненій землі нескінченно пливуть домовини.
Хай кане в провалля та "дружба" російська зміїна!

Збройні Сили України - воїни світла, честі, добра.
Їм не потрібно чужого. Боронять наше, рідне, своє.
Постать українського захисника - мужня, хоробра.
Любов до Батьківщини - найсвятіше, що в них є.

Зі столичного Майдану Незалежності лине біль.
Народ та армія - єдині в час воєнної смути, журби.
Клянуться захистити землю від зла та божевіль.
В Збройних Силах України служать вірні дочки, сини.

рашистам не зрозуміти українську ментальність.
Вшановуємо захисників живими та мертвими.
Стоїмо перед ними на колінах і це - реальність.
Солдати та їхнє керівництво в час війни є рівними.

Ви погляньте в очі генералу Валерію Залужному...
Прочитайте в них невимовний сум, тугу, вдячність.
Генеральської мудрості треба вчитися кожному.
Нам є на кого рівнятися! Так виглядає людяність.

Своїх загиблих московити в крематоріях спалюють.
Добивають на полі бою та дико самознищуються.
Аморальні люди. На очах світу себе знеславлюють.
Після смерті, поранень від своїх вояк відхрещуються.

Наша нація - добра, мудра і в мирний, і в воєнний час.
Промінь гідності, патріотизму іскриться в очах.
Вже ніколи і нізащо московитам не перемогти нас,
скільки б не пролилося сліз за Героями при свічах...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

За вікнами - монотонно-буденна сірість.
На дні серця вмостилися тривожні думки.
Днів цих воєнних грізна суворість
Карбує в історії героїчні сторінки.

Втомлює невизначеність, зимова похмурість.
Небо - тривожне й сумне аж за край.
То - сніги, то - дощі, то - ця прикра сирість,
А навколо - море ворожих зграй.

Там - на передовій наші мужні солдати,
Мов ковалі в кузні, кують волю для нас.
Непроста доля змусила враз їх пізнати
Тяжке лихоліття війни без прикрас.

Двохсоті й трьохсоті - в кожного перед очима.
Ті, що поруч в окопах - як близька рідня.
Косить бійців смерть - зрима й незрима.
Їм би ще жити та жити, якби не русня.

Сини й доньки України в боях не здаються.
Йдуть вперед. Б'ють ту кляту вражину.
Жаль, вже додому не всі повернуться.
Безмірно сумною ціною виборюють Україну.

Найтемніша ніч - та, що перед світанком.
Втримайтеся, рідненькі! Збережіть себе!
Війна вщент оповила отчу землю мороком...
Мало б світити сонечко й плисти небо голубе.

Свідомість народу просівається через національне сито.
Відкидається непотріб - полова, зберігається зерно.
Наша нація поводиться сміливо й гордовито.
Млин війни перемеле все, відбере чисте борошно.

Найжорстокіший ворог - перед кінчиною.
Несамовито вбиває. Краде. Палить. Нищить все.
Бог розправив добрі крила над Україною.
Наше сонце скоро зійде і правда воскресне!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

"Увага!!! Тривога!!! Негайно йдіть в укриття!!!"
Ці тривожні слова - сумнозвісні й знайомі до болю.
На отчій землі українці втрачають майно та життя.
Йдуть по ній, як по справжньому мінному полю.

Повномасштабна російсько-українська війна - в розпалі.
росія зазнає вже поразки на всіх фронтах.
Дрони, крилаті й балістичні ракети... - в її арсеналі.
Вони руйнують Україну. Викликають в усім світі жах.

Ворог атакує нас звідусіль, особливо, з неба.
"Братні", смертоносні посланці бороздять рідну блакить.
Вчасно збити їх, не допустити жертв і руйнацій - нагальна потреба.
Наша протиповітряна оборона... Влучання... Переможна мить...

Немає над Україною повністю захищеного небесного простору,
Хоч військові збивають майже все, що несе смерть.
Завдяки патріотизму, мужності, вправності й зору,
Ворожі ракетні загрози швидко йдуть шкереберть.

Не завше... Бувають руйнування, несподівано жахливі втрати життів.
Неможливо дивитись на страждання, людське горе.
Виють сирени... Хтось вже не ховається. Хтось біжить до укриттів.
Коли буде над нами небо - блакитне, мирне й неозоре?!

Уламки від збитих російських ракет, дронів
Щедро засівають родючу українську землю.
Терор... Московити - це стадо зловіщих, чорних воронів.
Україна, світ знищать їх! Сусіди вибрали вовчу долю.

"Увага!!! Відбій повітряної тривоги!!!"
Збройні Сили України вкотре виконали почесну, захисну роль.
Лише завдяки їм скоро буде в нас свято Перемоги.
Хай розстане в імлі та мізерна й дошкульна рашистська "моль"!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко