Теорія незримих ниток
Колись потрапила мені,
І спокій принесла душі,
І віру в те, що в кожній миті
Зв’язок між душами двома,
Що десь блукають в цьому світі,
Працюють і дарують квіти,
Проводять з кимось вечора.

В один момент зведуть нитки,
І цей зв’язок, що був між ними,
В очах коханої людини
Побачать знак — вони знайшли.

Отож, теорія правдива:
Серця з’єднаються тоді,
І спокій віднайдуть душі,
Коли переплетуться нитки.

Не знаю, чи побачу
Я тебе ще знову.
Та погляд твій я
Буду пам’ятати назавжди.
Ту зустріч, таку ніжну й знайому.
Я викарбую в серці назавжди.
А ти, такий мені знайомий,
але вперше бачу я тебе.
Та погляд твій, як рідне поле.
І очі, як небо голубе.
Твоя статура, для мене,
стала надійною стіною.
І голос, мов солов’їний спів.
Не знаю, чи побачу тебе знову.
Та знай, ти мою душу
ЗАЧЕПИВ!

Так пахне аромат
Твоєї насолоди.
І манить до зустрічі мене.
Твої обійми пахнуть надією –
В майбутнє.
І відчуття безпеки –
В завтрашньому дню.
Тебе чекала я так довго і
Вірила у нашу зустріч до кінця.