Переможців в душі не зламають,
Вони крізь негоду вогнем проривають.
Хоч доля кидає у темряву й гнів,
Вони не здаються, не гнуться до слів.

Їх доля – це битва, їх шлях – це війна,
Та віра у серці палає, жива.
Коли все згорає, коли все тремтить,
Вони піднімаються, йдуть, як граніт.

Не страх їх веде, не розпач, не біль,
Вогонь у очах їх сильніший за штиль.
Вони не питають, як важко іти,
Бо знають: лиш сильні здатні зростить.

Тож хай вітер злоби, хай буря реве,
Залізо кується у полум’я гне.
А дух переможця не вбити, не стерти –
Він вічно нестиме свободу у серці!