Вони всі кажуть: – Ти доросла!
Вони так впевнені, що сильна.
А я би по лісам і боса,
Побігла б наче сарна вільна.

Вони всі знають все про мене,
Лиш я у роздумах і марах
Текла би річкою по нивах,
Летіла б птахом вище хмари.

Вони оцінюють по кроку,
А я боюся, що не зможу
Поплити китом синьобоким
І врятувати світ цей, може.

Вони мені кажуть: – Змирися!
Ти лиш життя із сотні інших.
А я б сказала їм: Молися!
Молися, щоб осягнуть більше…