Якось в лісі, на поляні
Стали гомоніти звірі.
Там була коза ошатна
І корова віком в мірі.

Баранець старий, кушлатий
Доєднався до розмови.
Перша мовила крилато
В віці розуму корова:

-Я корисна сама людям,
Бо даю їм молоко.
Мене в домі сильно люблять
І годують о-го-го…!

Тут коза вже спохватилась:
-Я любима теж давно.
Я завжди добре доїлась.
Мене гладять, як в кіно.

Не мовчав баран нарядний:
-Ви молочні, це без спору.
В мене шерсть така ошатна,
Продають її з комори.

Тут пройшла мимо собака
І почула їхній гомін.
Захотіла теж сказати,
Поділитись своїм горем:

-Хоч нема такої шерсті,
Не даю я молока.
Та хотіла буть відверта,
Друг людині на віка.

А сьогодні рано вранці
Мене вигнав старий дід.
Мало гавкаю. На лавці
Як сидить його сусід.

Тож тепер не маю хати
І господаря нема
Мушу лісом я блукати.
Кругом ходить голова.

Стали думати гадати,
Як зарадити ще псу.
Як йому допомагати
Подолати цю гризу.

Тут корова розійшлася:
-Краще “МУ” йому скажи.
До душі йому прийдеться.
Моє “МУ” люблять завжди.

І коза пораду дала:
-“МУ”, це слабо, скажи “БЕ”
Скільки б я так не кричала,
Люблять завжди і мене.

Та баран не думав довго:
-Ти не слухай їх зовсім.
Шерсть виблискує, як нова,
Продасиш, повернеш дім!

Довго думала собака
Над порадами тварин…
-Та не можу я не гавкать,
Це природа моїх днин.

Та хіба ті всі поради
Мають мені помогти?
Чи воно мені зарадить?
Може краще в світ піти?

Краще піду я до діда.
Буду гавкати в дворі!
Так лякатиму сусіда,
Щоб втікали й комарі!

В лісі тихому, де тіні грають у хоровод,
Лунає казка, ніжно шепоче лісовий вітродвір.
Дерева тут розмовляють мовою таємничих слів,
І вся природа — велика казка, де живе веселе диво гір.

Рокцвітає літа пелюстка на струнах лісових,
Де лелеки танцюють в небесній висоті,
А соловейко співає в мові ніжної музики,
І весняні квіти шепочуть про веселощі життя.

Під сонцем золотистим, що світить весняним теплом,
Лісова казка розквітає, наче казковий сад.
Ведмеді грають у прихованки серед вишневих гілок,
А квітучі поля танцюють, мов весняний вальс.

У кущах малини сміються ягідки червоні,
А дерева шепочуть таємниці століть віків.
Лісова казка — це пісня, що звучить без крайньо,
Де кожна стежка веде до чарівних джерел.

Так летять дні у світі, де лісова казка триває,
Де природа пише велику поему життя.
І серце чуттєво відгукується на її вічний лад,
В цій чарівній казці, що лісовими стежками веде.

Любов немов, як казка, зірка у небі блакитнім,
Де серця сплітаються, як квіти в обіймах весняних.
У світі казковому, де сонце ласкаво сяє,
Ми зустрічаємо чудеса, як дива, нам творяться.

На полях вишневих, де трави пахнуть медово,
Любов розцвітає, мов зоряна роса вранішня.
У казковому лісі, де казка літає вільно,
Дива творяться, де мрії збуваються чарівно.

Вітрила корабельні, пливуть у світ казковий,
Де кохання вишукане, мов перлини на морському дні.
Там діва чарівна, як принцеса на весіллі,
Співає пісні кохання, віддана своєму принцу навік.

Любов немов, як казка, вічною мудрістю сповнена,
Де кохання над усе, мов крила, наші душі зняли.
У світі казковому, де серця зближені навіки,
Ми живемо у гармонії, коханням вічно осяяні.

• Твір:

  В тихому вечірньому світлі,
  Де зірки сяють нашою мрією,
  Летить колискова казка, наче пташка,
  Щоб уві сні привести тебе в країну світанкову.

  Там, де місяць співає колискові пісні,
  А вітерець шепоче таємничі слова.
  Сплячи, ти ввійдеш у світ, як магічний сад,
  Де казкові квіти розквітають на твоєму шляху.

  Там літають сни, як кольорові метелики,
  Летять високо, ковзаючи небесні простори.
  А зірки сиплять блискучі іскри,
  Оповиваючи твій сон невидимими крилами.

  Колискова казка, як вода в річці весняній,
  Несе тебе крізь час, наче легкий ланцюжок.
  І лунають слова, як мелодія ніжна,
  Обіймаючи тебе у своїх невидимих руках.

  Засинай, моє сонечко, в теплім світлі мрій,
  Де казка розцвітає, наче квітка весняна.
  І в колисковій казці ти знайдеш своє щастя,
  Сплетене з вечірніх зірок і чарівних мрій.

• Твір:

  В казковій нічі, де мрії розквітають,
  Жили друзі: лев "Бабай" і кіт "Том",
  Кішка "Мішель" і кролик "Стрибунчик" -
  Лісові дива, які завжди з ними були.

  Ліс тягав їх в свої зелені поля ,
  Де кожен кущ мов казковий стрункий арфій.
  Серце природи в лісі било в такт,
  А друзі грали із зірками в небесах.

  Морські хвилі плескали , приносячи казкових гостей,
  Рибка "Карась" та рак"Пустоловик"- цікаві морські тварини.
  Із скафандром вони під морською хвилею пливли,
  Де чекали пригоди та таємничі острови.

  На острові зустріли вони черепаху "Дергачку",
  Що мудро дивилась на зірки над водою глибокою.
  "Бабай", лев мудрий, сказав: "Друзі, будьмо єднані,
  В природі сила, коли ми всі разом!"

  "Том", кіт лукавий, грав на арфійській струні,
  А "Мішель" і "Стрибунчик" танцювали казковий вальс.
  Риба-хижак "Щука" обіймала води глибокі,
  Усі разом, як друзі, ділилися своїми таємницями.

  До лісу та моря вони мандрували вдень і вночі,
  Збираючи скарби природи, незрівняні й яскраві.
  Повчальні слова їхні лунали в серцях мов приказка,
  Бо у казковій ночі , дружба – це найбільший скарб.

• Твір:

  Якщо хочеш плакати - поплач!
  Якщо буде боляче - звернись ти в калач!
  Якщо буде важко - дзвони ти до мене!
  І ми в ту хвилину - рішим всі проблеми!

  Якщо треба грошей - звернись. я позичу!
  Якщо тре підтримки - проси, я лиш тобі зичу!
  Потрібно прийти - коли стане знов страшно..?
  Кричи, прибіжу, я справді дам здачу!

  Якщо нападуть - я поб'юся!
  Якщо накричуть - помолюся!
  Якщо буде важко!
  Не бійся - я обов'язково тобі прочитаю ту казку!

  Там де лицар - спасає свою королеву!
  Там де дядько - знайшов свою рідну манеру!
  Там де бабця з дідусем - були кмітливі!
  Я зроблю це тут, і ми будем щасливі!

• Твір:

  Була у лузі,
  з вітром говорила,
  Повз шепіт верб,
  осоки пролітав,
  Погляд ріка
  до хвиль своїх манила,
  Шматочок неба
  в хмарах заглядав.

  Стежка вела,
  порхала в гіллі пташка,
  Трава не м'ялась --
  слід оберігав,
  Читалася очима
  ніби казка,
  Всім любуватись
  погляд не встигав.

  Підносив вітер
  річки прохолоду,
  Вгостилась свіжістю,
  залишила свій слід,
  Як кошеня
  погладила ту воду,
  І до своїх вернулася воріт.

  31.12.2023.

• Твір:

  Ви з загубленого світу?
  Не сподівайтесь на диво в житті,
  Диво буває лиш в книжці.
  Ви з казки.?
  Могло бути гірше,
  Але могло бути й краще.
  Ви живете в повній ілюзії?
  Достатньо однієї секунди,
  Щоб зробити те що так хочеться.
  Ви з короткого життя?
  Звертайте увагу на дрібниці,
  Які вам дарують радість і щастя.
  Й життя те коротке -
  Витрачайте тільки в своє задоволеня..