За вікном віртуозно кружляють, танцюють сніжинки.
Несподівано стало тихо, заворожуюче красиво...
Ті невагомі, сріблясті, мікроскопічні пушинки
Встеляють рідненьку землю трохи несміливо.

Дивлюсь у відкрите вікно та милуюсь
На той нескінченний й безперервний рух.
Лютий... Може, хоч тепер накінець дочекаюсь
Пухнастої, ажурної ковдри, що захоплює дух.

Нехай порадує людей білесенький сніжок.
Ще й покличе собі на підмогу легкий морозець.
Подаруй, зимонько, білого щастя з ріжок.
Надіюсь, що він - перемоги провидець.

Цей лапатий, казковий, зимовий гість
Хоч трішки поховає під собою воєнні руїни.
Хай завітає до наших воїнів, до міст, передмість,
В села, гори, ліси й поля України.

Романтично падають за вікном сніжинки.
Заспокійливо навівають обнадійливі думки.
Може, то вони зітруть з очей українців сльозинки?
Ми б прийняли перемогу з їх доброї руки.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко