Хвилі у річці
кригою штовхались,
Струмки текли
з болотяних доріг,
Завжди до неї
першими вертались
Крикливі чайки,
білі, як той сніг.

Зграї птахів тих
радо зустрічала,
Ключі лелек
в весняних небесах,
Природа щастя
миті дарувала,
Давно позаду
незабутній шлях.

Уже живеться
сумно, нецікаво,
Не повернути
пройдених років,
В вирій птахів
дитинство проводжало,
З вирію вік
ні разу не зустрів.

Дитяче серце
сильно калатало,
Спішно рахуючи
у небі всіх птахів,
Моє дитинство
з ними відлітало,
З вирію вік
ні разу не зустрів.

Той крик пташиний
досі пам'ятаю,
В золоті осінь,
в міді, бурштині,
І, як те листя,
ще, бува, літаю
В далеких спогадах,
а інколи ввісні.

25.05.2023.