Нарешті.. Нарешті
Біла полоса.!
Я знову щасливий
Вона всім відмовила, а мені радісно крикнула - "так!
Я не вірю..
Але я що нині щасливий..?
Я встав на ноги
Та буду знову кмітливий..?
Я буду радіти цим світом
Як маленька дитина..
Як мати любить сина
Як патріот ту калину?
А потім будильник
О 8 дзвенить!
І прокидаюсь, я втомлений
В цю кончену мить!
З сином по вулиці йду,
Жовтень розсіває мжичку,
Загорілась калина в саду,
Вітер хилить юну осичку,
Листя до землі припадає
Кленам цілує ноги босі,
А син мене питає:
"Мамо, а що таке осінь?" -
"Осінь-це чоло в борозенках,
Стомлено посмішка, погляд туманний,
Це коли зима скупенькі
За телеграмою шле телеграми".
З онуком по вулиці йду,
Жовтень розсіває мжичку,
Загорілась калина в саду,
Вітер хилить юну осичку,
Бабине літо вплітається в коси.
В інній прибралась земля.
" Бабуню, а що таке осінь? "-
" Осінь, мій любий - це я"...
Магічний травень
Прийшов місяць травень,
Я пірнаю в зелену га́вань,
Милуюся гілочками калини,
А рижий павучок плете павутини.
Десь у садку співає соловейко,
Радіє душа і моє серде́нько,
У квітнику все цвіте і буяє,
Магічний травень мене звеселя́є.
Іриси квітнуть різнокольорові,
Жовті, фіолетові, сині і пурпурові,
Нарциси із листочків виглядають,
Ніби з ірисами в хо́ванки грають.
Трояндочки як цариці поставали,
Всім радість і любов дарували,
Зацвіли пишні квіточки спіреї,
Стоять в білих сукнях, мов наречені.
Блакитний, щасливий і розкішний,
Білий, рожевий, синій і пишний,
Зустрічає прекрасний пан бузок,
Із бджілками танцює свій танок.
Який же чудовий травневий садок,
В нім повні кетяги пахучих і різних квіток,
Приваблюють і манять всіх діто́к,
Комашок, мурашок, жучків і різних пташо́к.
15.05.2023. С.М. Онисенко
#поглядидуші
Наші мрії крила мають,
До небес вони взлітають,
Просять в Бога, щоб здійснились,
Пухнастими сніжинками на землі опинились...
Наші мрії натхнення додають,
І знову хочеться жити,
Крила-ру́ки скласти не дають,
А вогник в серці дає відпочити.
Білим птахом мрії оберну́лись,
Лагідно до мене посміхну́лись,
Все літають, літають, літають,
Над будинком моїм кружляють.
Мрія у кожного одна єдина,
Щоб була у нас вільна Україна,
Щоб іскрилися поля пшеничкою золотою,
Посміхалася верба над сріблистою водою.
Щоб зазеленіли ліси, гаї і долини,
Весело запишалися гілочки калини,
Щоб бузок розцвів різних кольорів,
І було чути теплий шелест лагідних вітрів.
27.02.2023. С.М. Онисенко
Хатинка маленька стоїть при дорозі,
Коло неї тихенько росте садок,
Засумували всі деревцята на морозі,
Червона калина та невеличкий бузок...
Лягла на земельку біла тиша,
Із хмаринки летять пухнасті сніжинки,
Вітерець поплетений виноград колише,
Морозець посипає сріблом білі стежинки...
І тільки, за хатою, біля городу,
Стоїть невеличка зелена ялинка,
Вона не боїться ніякої погоди,
Її прикрашає біленька хустинка...
Старенька груша біля тину задрімала,
Шовковицю за ручечку вона тримала,
А яблунька до вишеньки притулилася,
Тихесенько берізка над ними схилилася...
А в тому садочку, що біля хати,
Живуть пташечки - горобці і синиці,
На дереві кусочок сала почали дзьобати,
А я стою і милуюся біля криниці...
08.02.2023. С.М. Онисенко
Хатинка маленька стоїть при дорозі,
Коло неї тихенько росте садок,
Засумували всі деревцята на морозі,
Червона калина та невеличкий бузок...
Лягла на земельку біла тиша,
Із хмаринки летять пухнасті сніжинки,
Вітерець поплетений виноград колише,
Морозець посипає сріблом білі стежинки...
І тільки, за хатою, біля городу,
Стоїть невеличка зелена ялинка,
Вона не боїться ніякої погоди,
Її прикрашає біленька хустинка...
Старенька груша біля тину задрімала,
Шовковицю за ручечку вона тримала,
А яблунька до вишеньки притулилася,
Тихесенько берізка над ними схилилася...
А в тому садочку, що біля хати,
Живуть пташечки - горобці і синиці,
На дереві кусочок сала почали дзьобати,
А я стою і милуюся біля криниці...
08.02.2023. Світлана Онисенко
В сніжинках білих заховався кущ калини,
Лиш ягідки червоні мов любов
Так манять ніжно й памороззю вкрились,
Сховалися під теплий сніговий покров.
Червоні грона зовсім не бояться,
Що лютий холод знищить смакоту.
Бо ж як без них!? І влітку, і зимою
Всі люблять їхню ніжну красоту.
Хоч і сумує тихо та калина
За літом і весною, дощиком й теплом.
Але ж її сніжок так ніжно обіймає!
Як тепло їй під білим тим крилом!
Немов лебідка біла, похиливши грона,
Калина гордо проростає у саду.
Червоні ягоди - то її корона,
Краса ж її - усім нам до смаку.
Бо ж та красуня так милує око,
Що навіть холод захопився мов юнак.
Він не морозить ті червоні грона,
Бо ж поруч з нею він уже не одинак...
Так хочеться, щоб зацвіли півонії,
Бузок і маки, ромашки хай цвітуть ...
І запахом весняної симфонії
Щоби пронеслись вітром на передову
До наших хлопців та красунь - дівчат,
Які сьогодні Україну захищають...
Нехай ті пахощі на фронт їм долетять,
Й про рідний дім, сім'ю їм нагадають.
Нехай не буде сумнівів у них-
Сьогодні їх чекає вдома кожна мати.
І Україна чекає теж синів,
І кожен з нас буде до віку пам' ятати
Про їхній подвиг... Хай вертаються живі
І з перемогою додому, де калина,
І маки, і конвалії, й бузок...
І мама й тато, діти і дружина...
Похилився біля хати кущ калини,
Може, через осінь похилився він ...
Та, напевно, то тягар за болі України,
То за втрати дочок і синів ...
То за сім'ї, за родини, за дітей,
Що тікають від лихого ката.
То за гіркі сльози матерів,
То за сум дітей, бо більше нема тата.
Тяжко тій калині звеселяти
Й милувати око, нести радість всім.
Бо ж вона як та печальна мати
Ніби також втратила синів.
Похилились кетяги - коралі,
Так і нас біда не раз хилила до землі.
Але ми і з гордістю вставали
Тій біді на зло...І поки ми живі
Завжди є надія, що нарешті
Все недобре піде в небуття...
Забіліє білий цвіт калини.
Знову буде радість в маминих очах...
Задивилось серце в родовід
Мужнього і сильного народу.
З прадіда і діда славний рід,
Що віки воює за свободу.
Не хились, калино, на вітрах,
Повертайтесь, журавлі, додому,
Бо героям не відомий страх!
Їхній дух в боях не знає втоми!
Хай громами сипле буревій,
Поспішають хмари небо вкрити.
Вшитих серці змолених надій
Нам повік в душі не загасити.
Розцвітай калино вишиттям!
Дай же, Боже, миру Україні!
Дякую героям за життя!
За безхмарне небо ясно синє!
Юлія Посполіта Левченко
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
