В білосніжних ромашках, палає
В маках поле, немовби, горить,
Всюди погляд біжить-поспішає,
В зелень лугу і гаю летить.

Сколихнув вітер ніжно калину,
І шумлять колосисті поля,
Спів полився
пташиний в долину,
Йде-ступає в нім постать моя.

А калина квітує-любує,
Джерело біля неї все б'є,
І струмок повз болото прямує
В невеличке, все те ж, озерце.

Хлюпіт хвиль
приведе у задуму,
І на мить стане погляд, замре,
Пробіжиться по схилі крутому,
У природи глибінь зазирне.

02.02.2024.