Похмурість день
ніяк не красить,
Сумний і близько, і здаля,
Побачив промінь —
з неба злазить,
Руки простягує земля.

Ще небо променів кидає,
Біля кущів, де тінь, кладе,
Хитає хвиля, пригортає,
Хапає вітер, десь несе.

Вже не сумує день, сміється,
Усім підморгує вітрам,
Наче рікою, вдячність ллється
Близьким й далеким небесам.

06.12.2024.
Ганна Зубко