Розійшлися стежки…
так буває…
Загубились слова, почуття,
Назавжди… не вернути… немає…
Не лунають, пішли в небуття.

Вітер трощить, ламає дерева,
Безневинна здригає земля…
У душі зовсім інша потреба —
Їй би тиші зблизька… і здаля.

Щоб теплом
кожне слово зігріте,
Погляд сяйвом дивився-злітав,
Почуття щоби,
в ніжність сповите,
Пестив спокій, його колисав.

25.02.2024.