Вже день пройшов і ніч пройде,
Наступить ранок в росах,
Травою ніжно сколихне,
В нім не пройдуся боса.

Так, як колись —
і сонцем, в дощ,
Болотом і росою,
В холод — охоплювала дрож,
Кидало в піт жарою.

Щоб знов босоніж по землі
Пройтись, дощем умитись,
Треба на день всього мені
В дитинство повернутись.

А ні на день, а ні на мить…
Слід пам’ять не стирає,
Десь ностальгією болить,
Десь тішить, надихає.

07.06.2024.

Колись і я така була,
колись і ти у мене був.
Колись нас зруйнувало життя.
Колись розлукою нам перешкода стала.
Колись так сяяли мої уста.
Колись в твої очі так дивилась.
Та все пішло із словом колись,
лиш тільки в спогадах зосталось.