Ти вже не снишся мені кожну ніч,
Й уже не думаю про тебе кожну мить.
Більше не плачу темними ночами,
Більше не бігаю чарівними полями..

І вже сама,летиш далеко ти,
Більше не потребую твоєї підтримки
Яка лиш боком вилізе мені
Більше не потребую твої голосини
Яка під боком ниє про часи

Лети у вирій із бажаннь,
Які хотіла ти мені .
Лети у вирій із тих слів,
Які сказала літом тим..

Пробачити мені ,чи може послати?
Промовчати ,чи вже сказати?
Як гидко мені від тебе й твоїх "жартів".
Які пів життя мені псували.
Ну що ж.. Побажаю тобі я того ж.
Що казала й кричала на вулиці ти,
Що селом всім гомоніли разом.
І за що? За моє добре ставлення?
А може за допомогу?
Як ти бігла до мене жалітись і казала що лиш я розумію,
розумію цей дивний світ.
Все ж таки я зрозуміла.

І бажаю тобі лиш найкращого,
Всього,чого ти для мене хотіла.
Всього чого я ніколи побажати не зможу..