За що вооють наші браття
За мерседеса чи Порше?
Та ні, за ту всю владу
Що гроші по цей час краде.

У нас війна лише для бідних
Хто гроші мав, давно десь там
А ті хто пенсію, по 3к лиш гідні
Сидять під обстріли гранат

Чому ті бідні, що не мають коштів
Живуть під звуками гранат
А ті бандити, що при владі
Купляють новий Порш Макан

І скажіть що це все рівно
Одні лежать і роблять їм массаж
А інший той в окопі бідний, чекає знову свій наказ!

Чому ще досі, в Києві кладуть бруківку?
Чому ще досі, строїть ці мости?
Коли в окопі наші рідні
Сидять без їжі, ці всі дні.

Чому, коли привозять воїна, плаче лиш рідня?
А не депутати, які крадуть щодня..
Нажаль оця війна для когось скарб - для когось це біда.
Тому що мажикам начхати, чи вмре чи виживе чиясь рідня.

Чому багаті всі втікають за кордон?
Це очевидно..
Що в країні нашій
Буде довговічний весь ремонт

Поки одні кажуть - Що вже набридли всі ваші донати - Інші себе, під пулю готові віддати!
Поки одні кажуть - з мене уж хватить!
Воїн у Бахмуті - не знає, коли зможе спокійно поспати!

Те відчуття коли хтось каже - "Ура, знову тривога!"
Стримуюсь сказати - А якщо прилетить ракета, до твого рідного дома?

Коли чуєш по новинах, що скоро перемога
А я задам питання..
Звідки інфа..?
У цього барона?

Чому, на вулиці знов безлад твориться?
ТЦК показує з себе клоуна
Як вони знову намагаються чиєгось батька забрати
А в мене лиш питання до них - "А не маєте бажання, самим на передок зганяти. ?"

Надіюсь Україна, візьме перемогу!
Але якою ціною заберем цю корону?
Якою ціною ми відіб'ємо міста..
Вірно.. ціною рідного життя.

І де, і де, тут правда в цьому світі
Втрат у нас майже нема..
Но в котрий раз, держава гідно
Зустрічає знову наших цих солдат.

Насправді вже набридла, ця уже, уся війна..
Хочеться вже миру - Але хто як не ми, здолає цю гниду?
Лише одне можу сказати, триколор на землі нашій, не буде стояти!
Ми візьмемо силу в руки, та й покажем, недобраттям..
Що орда на землі нашій, лише буде лежати!

Війна..так дивно жити звично,
Немов не було болю і образ..
Немов усе що сталося,нелогічне,
І люди що живуть у дивний час..
Радіють,ходять у кафе й театри,
Живуть..так звично ніби це усе,
Наснилося,й уві сні цим вічнім,
Все добре й не болить уже..

Спостерігати дивно так це збоку,
Коли батьки забрали за кордон..
Коли ти мучишся від жалю і думок тих :
"Чому вони?За що всі ці мороки?"
Здається іноді таким несправедливим,
Що вони мертві,а ти все живеш ..
Що в світі усьому цьому білім
Чомусь жива ти й це життя живеш.
Але війна така вже тобі звична,
Що не здається дивною вона
Болюча? Так,але вже не боїшся,
Бо не тебе одну торкнулась ця війна..