З війною майбутнє моє під питанням, куда блін рванути, ще досі не знаю.
Лишитись в вільній країні сказали мені, я відповівши - в тій, де в будні дні, сунуть в машину чиїхось батьків?
В тій самій вільній країні, де якщо ти не підеш на війну, то ти вже не рідний?
Продовжуючи житти в тій могучій країні, де ти працюєш завжди на владу, та нібито вільний?

Жити при корупції де пенсія 5к? Коли працював половину життя?!..
За що воювали наші діди? щоб зараз на мерсі катались вони?
Скільки донату йде в ці часи, надіюсь в правильні руки, потраплять вони..
А не зроблять нову бруківку десь там в Кончі-Заспі

Чи не куплять нову машину, щоб поганяти на Київській трасі.
А потім попасти в дтп, і сказати : - "та похуй, батя відмаже мене"..
Продовжуючи творити історію в рідній країні, потрібно як мінімум, зробити чистку цих іродів
Тих самих клоунів, що зараз при владі, що крадуть міліонами, і купляють нову ферарі.

Ту що на конячок 700, а хлопці на Сході не знають, коли останній раз бачили свіжий батон, тому що лише у них в магазині від калаша патрон.
Скільки мільйонів йде на донати, а там жінки мажорів купляють нові хати.
Поки живуть тут багаті при владі, наші хлопці за копійки чують звуки снарядів.
Поки тут мажики на поршах ганяють, втрачене покоління штурмують рідні міста, під обстріли градів.

Довіра до вершків давно в нас пропала, коли синів за кордон всіх відправила.
Де кайфують та не знають поганого життя, поки 18 - річні хлопці обороняють міста..
Ні, не в Пабджі, ні в якій Колді, а на передку, на першій лінії..
Лишитися тут, та помогти нашим всім, щоб відновити життя у нашій державі, чи рванути у Польщу.. Варіантів багато..

Но я не такий трус, щоб втікати в перші дні від воєнкомата.
Так, це не так просто, як здається спочатку, але війна це не іграшка, казали нам браття.
Рванути в Європу легко та й просто, але думка про батьківщину зупиняє жорстоко.
З одного боку лишитись хочеться дуже, але розумієш, тут варіантів декілька або в тюльпані 300, або 200 - тим в грузі.

Эпиграф:
Да пусть простят меня все те,
Кому мой крик не по душе
_____________________________

Все, что сегодня происходит, трудно описать.
Смеешься, а хотелось бы кричать.
Замкнулся круг. Всё стало продаваться вновь
И жизнь людей, и к родине любовь.

Как прежде, мир наполнился ценой.
Торговцы правят «храмовой горой».
Все в распродаже: и судьба, и вдохновение.
Войны начала чистота была мгновением.

Вновь много перекрашенных вокруг,
Тех, нужный цвет кому придал испуг,
Тех, кто целуя сплевывает вкус,
Кто терпит цвет, не потерять чтоб кус.

Вновь словесами прикрывают деньги,
К бесценному приклеивают ценник,
С бесцеремонной глупостью считая,
Что поцелуй иконы святость добавляет.

И дураки вернулись шумною толпой,
Своими поцелуями расшатывая трон.
Вернулась тишина, что омутами правит.
И зло то, что берет, и то, что травит.

И скорлупа опять спасение от травли.
Все та же жизнь пошла, все те же грабли!
Вновь хочется со всем разъединиться,
И в мыслей тихом сумраке забыться.

Вопрос у тех, кто жизнь от смерти отбирает,
Что - святость иль торговлю защищают?!.
Ответа нет. Разрыв меж «кто ушел» и «кто остался»,
И тяжесть душ, кто в том себе сознался…

15-04-2023