Приглядітись,
побачити,
Покохати,
вкрасти...
За край неба полетіти
від людської власти,
від людського розуміння,
світу сього суду...
Лиш думати про коріння -
квіточок не буде.
Те дарма, що не зав'яжуть,
але ж розів'ються.
Покіль осінь слово скаже -
То ж вЕсни минуться.
Ось, подивишся назад,
уперед поглянеш -
Кругом хлющ і снігопад;
А ген - ген -
тумани.
Кохай мене, мила квітко,
докіль не зав'южить
і в очах блищать лелітки...
Кохай дуже - дуже.