Лист пожовклий, не живий,
листопад сховає.
Серед тисяч безнадій
сподівання маю:
враз між голої мітли
журливого клена
із осінньої імли
кохання зелене
травнем лагідним п'янким
ніжно посміхнеться
всупереч мільйонам зим
у моєму серці.
Навпаки гіркому нині
розхристаних вишень -
мрії мої голубині -
вЕресові вІрші.
Летіть, летіть, яснокрилі,
з - понад перевесла
у садочки облетілі,
у змарнілі весни ;
До сердець,
котрих згасають життєдайні жерла.
Говоріть! Хай кожен знає!
Кохання не вмерло!
Щоб шукали його знову:
шукали уперто...
В мирі, створенім з любови,
кохання - безсмертне.