Залиш мене на сьомому небі від щастя
У твоєму під’їзді на десятій сходИнці
У сотому капілярі твого серця
У кожному дні, проведеному наодинці
На двадцять першій сторінці власних спогадів
На першому не зданому екзамені
Залиш мене серед тисячі здогадів
Котрі сьогодні востаннє поранені
Залиш у п‘ятій випаленій цигарці
У третій подорожі за кордон
У дев‘ятій випитій чарці
І одинадцять раз порушений сон
Залиш у мільйонній краплі дощу
Що паде тобі на підвіконня
У ще одній образі, яку в душу впущу
Яка частіше приходить з просоння
Залиш у наступному стані агресії
У подальшому розладі думок
Почуття зазнали нападів епілепсії
Залиш в останній спробі натиснути курок

А вона, як завжди, в своїй манері
Ніжна і безмежно тендітна
Обожнює читати Данте Аліґ‘єрі
Знаходячи в рядках саме непомітне
Вона у ньому помітила справжнє
Кохання без звичної брехні
Почуття без фальшивих вражень
Коли довіряла тільки собі
Вона навчилась жити без болю
Не виставляючи душу на показ
Він змінив її нестерпну долю
В котрій не має місця для образ
Вона читає на листках його думки
Що він лишив у віршах перед ранком
В сльозах перегорне усі сторінки
І залишиться з ним до останку