неідеальне
якщо його міряти
за стандартом
типово - стандартним
не тонке , а тендітне
порцеляново - біле
і з коротким волоссям
відтінку гранату
на обличчі веснянки
ледь помітні
з малюнком плямистим
під беж
і долоньки у шрамах
певно доля дійшла у змаганнях
до смертельно - образливих
меж
я її до богинь не рівняю
де вона , а де велич захмарна Олімпу
її тіло - храм сотень звичайностей
а богині ж усі як одна - особливі
певно місце їй не в будуарі
і шовковість хмаринок може тільки наснитись
її тіло - неідеальне
її тіло - тільки любити...

Коли ми постаріємо з тобою
І скроні наші рясно вкриє сніг,
Буду тримати я твої долоні
Бо ми з тобою зв‘язані повік.

Ми будемо світанки зустрічати
І цінувати , як свої скарби
І змін у дзеркалах не помічати
Тобі вірші читати буду від журби.

Ми будемо як завжди пити каву
І у вікно дивитися на сніг.
В саду квітучім під мелодію ласкаву
Ти прошепочиш,що колись не зміг.

Ми переглянемо усі свої світлини,
Зловивши ніжний погляд як тоді,
В той час,коли були ми молодими
І щасливіших не було нас на землі.

Ми будемо всміхатись всім на заздрість,
Не повернеш життя,та все одно
Ми не зважати будемо на старість
І розіллємо в келих , як вино.

14.02.2023.
Автор:Верховчанка
(Людмила Сун-Дун-Чан)