Щось сталося зі мною в цьому світі,
Лиш їй подарував я стільки квітів.
Бо лиш про неї мрію з вечора до рання,
Лиш їй вдалося пробудити те кохання.

Кохання від якого шаленію,
Про нього все життя своє я мрію.
Воно цілком весь розум відбирає,
Я впевнений Господь щось більше знає.

Лиш в ній життєвий сенс мій полягає,
І лиш для неї місце серце зберігає.
Володарка медичного намета,
Її прекрасне і’мя Віолетта.

Ти така вродлива,
Серцю моєму завше .
І посмішка твоя така красива,
Я на небі, коли ти щаслива!

Кохання може руйнувати,
кохання може зцілювати.
Коханню підвладне все,
головне не переставати мріяти.

Мрії ведуть до дій

Інколи мені здається, що між нами прірва,
Але потім я усвідомлюю, що ближчої за тебе в мене нікого нема.
І в серці через розлуку з’явилась вирва,
Яку я спогадами та думками про тебе наповна.

Я не хочу бути причиною твого смутку,
Бар’єром до щасливого життя,
Не хочу, щоб спілкування зі мною було мукою,
Без можливості дотику і спільного життя.

Я хочу бачити тебе радісною і щасливою,
Хоч і на фото без мене,
Для мене ти завжди будеш такою ж рідною і важливою,
І мені байдуже на себе.

Пообіцяй, що продовжуватимеш жити
Повноцінним життям, кохаючи,
Зрощуватимеш розумні та прекрасні діти,
Про мене забуваючи.

Щоб думки сумні не лізли
В голову твою мудру та світлу,
Щоб усі життєві мелізми,
Приносили радість, а не приносили смутку.

Чим більше я проводжу з тобою часу,
тим більше розумію, що саме з тобою
я все більше стаю самим собою,
все менше мене тягне в маси,
бо я знайшов життя свого окрасу –
Тебе.
Таку ніжну, щиру та яскраву,
Таку милу, розумну та працьовиту,
Таку свою, красиву та барвиту,
Ту, якій варитиму каву,
Зранку, ввечері чи вночі,
Влітку, взимку чи навесні,
Ти завжди подобатимешся мені.
Моя.
Ти.

Поруч з тобою я літаю
Понад хмарами, ближче до сонця,
Ніколи не гадав, що так покохаю
Промінці твого волосся.

Ніколи не гадав, що так за душу
Схопить твій голосок,
Ніколи не гадав, що так зможу
Полюбити спів пташок.

Спів, що так гарно щебече,
За яким хочеться летіти у далі,
Спів, що за собою кличе,
І долає усі суми та жалі.

Кожного ранку прокидаюся з тобою,
Кожної ночі чекаю тебе в снах,
І не знаю що коїться зі мною
Так шалено кохаю я тебе, в думках.

В думках радію кожному твому концерту,
Кожній пісні, що ти вирішила заспівати,
Найщасливішим я був до того моменту,
Поки “руzкій мір” не прийшов нас “визволяти”.

“Визволив” від твоїх ніжних обіймів,
Від палких цілунків та радісних слів,
Від наших простих та прекрасних буднів,
Які зараз для мене є межею мрій.

Ти – моє перше та останнє кохання,
Мій найкращий та найвірніший друг,
Але пообіцяй мені востаннє,
Бути щасливою, що б не коїлось навкруг.

Ти станеш прекрасною матір’ю,
І зростатимеш вільне покоління нове,
Яке страху і горя не знатиме,
Ти будеш щасливою, і без мене.

Я світитиму місяцем щоночі,
І пускатиму тіні в твій дім,
На жаль, більш не зможу задивлятись в твої очі,
Але й надалі безмежно кохатиму і буду вічно твоїм…