Є перед нами два шляхи –
Палке кохання та цвяхи.
Що ти для себе обереш –
Там свою доленьку знайдеш.

Серце відкрий та йди вперед –
В колі життя ти посеред.
Усе нове ти зустрічай –
Те, що дарують, ти приймай.

Життя триває – ти ідеш.
Мрії в реальність обернеш.
Коли ти можеш – надихай.
Тобі потрібно – то приймай.

Якщо ти вмієш – поділись.
Якщо обрав – не відступись.
Якщо за руку взяв – то вдвох.
Кохання вдих, життя ковток.

Роби все так, як обіцяв.
Завжди пишайся, що кохав.
Дякуй, що лихо обійшов
І долю ти свою знайшов.

07.02.2025

Так хочу тебе обійняти,
Огорнути м’якою периною.
Скоро буде весна процвітати.
По щоках лине вітер з перлинами.

Я знаю, з тобою все буде добре.
Настане той день, коли ти засяєш.
У моїх думках лине те море,
Де я вперше відчула, коли щастя маєш.

Нам було тісно в цьому тихому місті.
Життя одне, тож верши те, що треба.
Колись зустрінемось ми в модному ліфті
І скажем собі: “Ми це зробили. Ми – вище неба”.

Хочу п’яні літні ночі,
Де твій голос забринів.
Я погляну в твої очі –
Збірка квітів та шипів.

Серпень лине невблаганно
Нанівець, до нових днів.
Він вернеться, хай і плавно,
А ось наша юність – ні.

Це не в моїх силах,
Птахом десь полину
Будувати міцніші краї.

Поглянь ж, моя люба,
Поглянь, моя мила,
Застряли надовго ми в цьому лайні.

І все те пусте,
Зима ця пройде,
Та пам’ятатиму вічно те слово.

Скочило з уст,
Побігши рікою.
“Я тебе люблю”, – сказав ти мені.

Згадай цю годину
В тихую днину
І потім розкажеш, як було тобі.

Тоді я все кину
І птахом полину
За зелені діброви, за шумні гаї.

Будувати се щастя
Нестримне, невпинне,
Хоча, може, і помру навесні.

Він і вона
Наче і різні
Різні тіла
Інші думки
І сподівання
Інші
А як зійдуться
Розом
Руки зовсім
Випадково
У коло
Зімкнуться
Нечуваний
Грім і блискавка –
Справді – нічого
Не видно було
І не чуть
Їх оглушить
Ладні вони
Тільки заради пари
Своєї жить

Ось і чотирнадцяте лютого настало ,
Романтичне сонце встало.
Небо ласкаво блищить ,
І вода рожева весело бринить.

І люди весело сміються ,
І , наче птахи , один одного вітають.
Із цим святом золотим,
З серцем чистим та душевним.

День святого Валентина , свято любові і тепла,
І подружжя , наче рибки, взаємно віншують.
Як рожеві крила , ніби на біло-рожевому птаху,
Як чудові , щирі серця ,дарували навзаєм цукерки.

Цукерка , наче символ добра і щастя ,
Символ сильного кохання , як сильна благодать.
Шоколадно-романтична ,як природний сік,
І приносить нам доброти , як надійний мрійник.

Карамель , як сонечко , яскраво вкрита ,
Наче прикрашена кольором солодким.
І дівчатка хлопчикам , та хлопчики дівчаткам ,
Наче настрій поетичний , піднімають радощам.

І написав ,я цей вірш ,наче для усіх коханців миру,
І нехай ,ця романтична пісня, славиться приязною.
Нехай , усі будуть вільні і щасливі ,
І жити , наче як у добрій злагоді.

Одна тільки думка мене зігріває,
Одна тільки щастя дарує мені.
Кохання – це те що повік не вмирає,
І знов розквітає на місці руїн.

Одну тільки радість в душі бережу я,
Одну я кричу, коли інші мовчать.
Кохання свій рай на землі відбудує,
Хай ранить його знов ворожий кинджал.

Цю істину наче молитву тримаю,
І згадую знов, коли сум на душі.
Кохання – це те, що людей всіх єднає,
І знов розквітає на місці руїн…

Ми так любили і кохали
Разом не днями а роками
Усе що було й будували
Залишилось нічними снами

Тепер лиш спогади між нами
Наших стосунків або драми
Дороги стали вже мостами
Навіки впалими мостами

І тут я римами й рядками
Знов наодинці зі словами
Зажили вже на серці шрами
Наших стосунків або драми

Там де немає вороття
Де всі забуті почуття
Серед гріхів лиш каяття
Одне одним моє життя

Там серед ночі не до сну
Там стріну й відпущу весну
Там сонце гріє на просторах
Там де я є високі гори

Там загубив і віднайду
Там знову я до тебе йду
Тебе одну я лиш чекаю
Тебе єдину лиш кохаю

Там ми із долею в двобої
Там де лиш дихаю тобою
Там де кохання наша зброя
Там де я твій а ти лиш моя