Давно пішли із дому діти,
Як ті птахи з свого гнізда,
Не знаю смуток де подіти,
На склоні літ, мов, сирота.

Вже сьогодення не цікавить,
Нема майбутнього без мрій,
Життя крапки над “і”
все ставить,
А ні краплини в нім надій.

В навислих хмарах день сумує,
Десь хризантемами цвіте,
А осінь йде, те все цілує,
Мене в самотності краде.

Ганна Зубко
06.10.2024.