Хтось , на великій відстані сидить,
Біля озера , немов , як , колір ласкаво світить.
Що за чарівна красуня , як королева , ласкаво сміється ,
Як символ краси , приклад ніжних дівчат.

А я й не знав , про тебе , немов як незнайка,
Що , ти квітка , така маленька.
З ніжним серденьком відчуттів,
Ти розквітаєшся , як мелодія дзвінка.

Дивлюсь , я на тебе , ніжними очима,
Немов , радісно ллються сльози.
Немов , як пісня співає ,
Немов , як казка дивовижно чарує.

Далина покладу, слова різні та гарячі,
Про твою красу, вишукану та ясну.
Ти, як зоря на небі, сяєш в світі,
Кожен твій вигляд – мов красива мрія.

Коли ти смієшся, зірки засяють,
І серця людські тремтять від того світла.
Ти – джерело добра, ніжності й ласки,
Твоя краса дивовижна, ніжна й прекрасна.

Нехай лунає твоє ім’я вічно,
Усім, хто знає твою чарівну силу.
Ти – красуня, незрівнянна та відома,
Наша муза, наша найбільша дивина.