Справді я її кохав..
Я мріяв – щоб разом – туди!
Я мріяв – щоби разом всюди!
На говерлу, на край світу, та й на море, люди!

Я мріяв побувать в Одесі!
Так.. бував вже там!
Но не з нею, а з сім’єю
Так.. це теж крутяк!

Хотілось разом люди!
Щоби знали всі.. – Що я зможу з нею всюди!
Що ми зможемо разом!
Попри вітер, попри зливу, попри сильний шторм!

Я думав, що рванем в Херсон
Візьмем гарбузів поза сто
Але візьму я лиш таблетку
Щоб забуть – цю малолетку!

• Твір:

  Коли в мене спитали.. - : "Ти за Ізраль чи Палестину?"
  Я гордо відповів - За рідну Україну!
  За ту яку воює молодняк, на границях з бульбою страхує цих дитят..
  Тих дитят, що випускають в небо МІГа, і гудок тривоги лунає не в потіху..

  І знову він, і знов тривога, і треба бігти вже додому..
  З одного боку круто це.. А з іншого обдумай все...
  Так - це круто, я не спорю, сидіти з ранку, пити чаю вдома..
  А не в морозі в -5, сидіти знову в школах..

  Але воЯки в цей мороз, страхують чисте небо, щоб не запустили знов калібр той, що вб'є цілу сімейку.
  Він вб'є людей, які хотіли жити. - але В.В хотілось знову нашкодити..
  Він знову хотів траур, він знов хотів біди, але те ППО, що знов стояло в полі, зробило так, щоб не завдало людям болі.
  Начебто й гаразд.. Збили той калібр, але осколок нього, потратив в ту домівку.

  В ту домівку.. Де жили прості люди, ні.. не нацисти, не Бандери.. а просто життєлюби...
  Трагедія в людей знову десь настала, поки мажики при владі, знову все забрали.