Життя нагадує все більше
Картини Пабло Пікассо -
В шматки розірвано єдине
І випадково складено.
Або якась незручна поза,
Як в тої «дівчини на кулі»,
Яка за сутністю своєю,
Така ж незграбна і трикутна.
Збираєш поглядом своїм
Трикутники в одне життя,
Та цілого знайти не можеш -
Емоції та відчуття.
Реальність якась нереальна,
І «Герника» то вже не жах.
За звичку бачити навколо
Трикутну жінку у сльозах.
І красота настільки дивна,
Що зрозуміти неможливо,
Зображено насправді диво
Чи хтось знущається над світом.
І «голуб миру» як фінал,
Який шукаєш у новинах.
Та реалізму в них немає -
Така ж в трикутниках картина.
Ніхто не хоче чути правду,
Всім до вподоби оптимізм.
Може реальність щоб прикрити,
Хтось й вигадав колись кубізм.
І захлинаючись у тому,
Не можеш що ніяк збагнути,
Війну в трикутники ламаєш,
Щоб менше її було чути…

18-08-2023