ще день
пролетІв
як та куля
а нЕ як
сніжинка

крайнЕба
все ближче
і
чуються
неба пісні

без-
турботні

раніше
не міг їх
згадати
за днЯ

а тепер

сам
підспівую
їх
попри сЕбе
і радий

накінець
усе с-
клалось

с-
тає
на хвилину
відкритою
с-
віту
краса

нЕ-

мАтері-

Альна

не розумом
бачиш
її

цЕ
–

по-
дар-
Унок
за
пройдений
шлях

тому
і
краса
у всіх
різ-
на

і
нЕ
пере-
дать її

навіть
коханій

і
всім
хто
то-
бі
найдо-
рожчий

чекає їх
с-
вій
шлях

і
справжня
краса
забЕре
найвищу тУ
цІну

от ти
дивишся
і не
бачиш

от ти
слухаєш
а не
чуєш

кохаєш
алЕ не
любиш

м-
іж
перши-
м
і
други-
м
–
не
прОпасть

ввесь
космос

в якім
ти
за-
губиш
остан-
нє
життя
що
ді-
сталося
даром

а
може
і ні

може
ти

все ж
знайдЕш…

Одіссей по-
вернЕться до-
дому

в-
пАде Троя

падЕ
АгамЕмнон
Кассандра
і
інші

а
Кассіопея
знов
стане
сузір’ям

від-
криється
істина
тИм

хто її
заслужИв

ця дорога печальна
своїм бездоріжжям

де
нав-
помацки
йдеш
нав-
мання

все шукаючи
зірку
що в-
пала

травОв по-
рослА

і
з собою
принЕсла нам
пам’ять
про небо

вона
не одна
в гуляйполі полЕгла

тому
так сумнА
цього
денного
неба
блакить