Світ кидає виклики – знову, щодня,
Штовхає у прірву, стискає залізом.
Але ти – не зламаєшся, ні, не дарма,
Бо сила твоя – наче буря і грімом.

Ти впав? Піднімайся, стирай пил з лиця,
Розправ свої крила, вдихни на повні.
В твоєму серці – вогонь без кінця,
Що світ не загасить ні бурею, ні кров’ю.

Не слухай, хто скаже: «Ти впасти приречений»,
Їх голоси – то лише шум без імен.
Ти сильніший за світ, ти непереможений,
Бо ти – це доля, кута у вогні!