Зорі з небесного ложа
Шукають очима стежину земну.
"Чом з життям людським так схожий? -
Спитаю у старого полину-
Чом серед весняних злив
Таким гірким удався?
Чи вдосталь ніколи не пив?
Чи в росах не купався? -
То зібралась по краплині
Гіркота далеких літ.
Він береже її донині
Уже багато-багато століть.
Він вкрадавсь у високі жита,
Вплітавсь у пшеничну солому,
Щоб чулась вічна гіркота
У хлібі степовому.
Стою одна й не без жалю
Ловлю себе на тому нині,
Що вже троянди менш люблю,
А більше кущик полині.