У світі де час текучий, немов річка в полі,
Жив хлопчик малий, у своїй дитячій веселості.
Він бачив усе нове, як чарівність світанкову,
І крокував вперед, наче лицар, мужній і сміливий.

В очах у нього світліло сонце ранкове,
І серце його било в такт мелодії весняної.
Він мріяв про пригоди, про далекі краї,
І відчував усе, як справжній мандрівник світовий.

Хлопчик творив дива, в своїй невинній ігривості,
Та його душа була чиста, як води джерельна.
Він вчився усьому новому, як сторінка біла,
І прагнув до знань, як пташка до вільного польоту.

Хоч світ був інколи суворий, немов зимова ніч,
Хлопчик вірив у добро і світле майбутнє.
Він виріс у сильного, як дуб старовинний,
І став оберігом для своїх, мов лев величний.

Так хлопчик пройшов світом, у своєму великому шляху,
І залишив слід свій, наче відбиток долоні на піску.
Його ім'я лунало, як мелодія найкраща,
І він став легендою, що живе в серцях нащадків.