Лелеки

Прилетів лелека до себе додому,
Дивиться, а гніздечка немає,
Як же тепер йому бідному самому...
А русак все руйнує, ламає...

Дивиться вниз, а там руїни,
Рідне село почорніло,
Немає навіть людської хатини,
І сонечко там вже не гріло...

Та наші птахи не здаються,
Вони сильні і незламні,
Додому лелеки повернуться,
Вони несуть Перемогу у весняно́му буя́нні...

І знову зведуть свої гніздечка,
На деревах і даха́х уцілілих будинків,
У людей заб'ються серде́чка,
Закінча́ться бої страшних поєдинків...

І будуть у лелек свої лелеченята,
А в людей народяться манюні-малята,
Запанує весна, сонечком зігріє,
Всю нашу земельку прохолодною росою вмиє...

06.03.2023. С.М. Онисенко

Повертайтесь, лелеченьки, до рідного дому.
Українську згорьовану землю не довіряйте нікому.
На крилечках несіть мир, затишок, щастя й весну.
Принесіть нам перемогу остаточну й доленосну.

Ви ж любите наш красивий край, родючу ріллю.
Радієте ставкам, озерам, річкам, духмяному зіллю.
Дочекалась... Вже летять з вирію цілі зграї здалека.
Видніється бусол, бузьок, чорногуз, білий лелека...

Лелечі гнізда - символ щастя, спокою та краси.
Змилуйся, Господи, над нами! Збережи та спаси!
Хай з перелітними птахами добро нам прибуде.
Вже настраждались і нагорювались мирні люди.

Лелеки летіли додому... Довго кружляли в небі...
Над містами й селами плакали, ридали в жалобі.
Шукали свої гнізда, хатинки, узвишшя, стовпи...
Бачили чорні згарища і як все змішалось до купи...

Багато кому не судилося знайти те сімейне гніздо.
Тут гуляла смерть... Руїни... Виглядало безглуздо.
В місцях бойових дій гинуть й прекрасні лелеки.
Деякі відмовляться від гніздівлі, бо нема безпеки.

Здавна в Україні любили цих миролюбних птахів.
Вони привітно віталися з людьми з гнізд, із дахів...
Вірю, що холоди і воєнні тривоги підуть в минуле.
Лелеченьки на крилоньках принесли життя світле.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко