Прилетів лелека до себе додому,
Дивиться, а гніздечка немає,
Як же тепер йому бідному самому...
А русак все руйнує, ламає...

Дивиться вниз, а там руїни,
Рідне село почорніло,
Немає навіть людської хатини,
І сонечко там вже не гріло...

Та наші птахи не здаються,
Вони сильні і незламні,
Додому лелеки повернуться,
Вони несуть перемогу у весняно́му буя́нні...

І знову зведуть свої гніздечка,
На деревах і даха́х уцілілих будинків,
У людей заб'ються серде́чка,
Закінча́ться бої страшних поєдинків...

І будуть у лелек свої лелеченята,
А в людей народяться манюні-малята,
Запанує весна, сонечком зігріє,
Всю нашу земельку прохолодною росою вмиє...

06.03.2023. С.М. Онисенко