На хаті, що в саду старому,
Де вишні квітнуть навесні,
Лелека знов вернув додому,
До рідних гнізда берегів.

Високо криллям небо крає,
Летить, як вільний дух землі.
І жайвір в полі сповіщає:
“Весна вернулася в селі!”

Там, де дими летять в піднеб’я,
Де пахне хлібом кожен двір,
Лелека крила розпростерті
Несе, мов символ давніх вір.

Стоїть гніздо на білій хаті,
Як оберіг, як тихий знак:
Щасливі будуть в цій оселі,
Допоки він вертає так.

Завітала до ясена тіні,
Вітерець появився в ту мить,
Голоси поміж гілля пташині,
Пух тополь безперервно летить

Осідає на листя, на коси,
Наче мух відганяє рука,
Несе вітер у вранішні роси,
Зарябіла від пуху ріка.

21.08.2024.

Забіг промінь до ясена тіні,
Вітерець появився в ту мить,
Голоси поміж ними пташині,
Пух тополь безперервно летить

Осідає на листя, на роси,
Побіліла стежина близька,
І трави забіліли покоси,
Зарябіла від пуху ріка.

21.08.2024.

Забіг промінь до ясена тіні,
Вітерець появився в ту мить,
Голоси дзвінкі поряд пташині,
Пух тополь неприривно летить.

Осідає на листя, на коси,
Забілів сад тим пухом злегка,
Несе вітер у вранішні роси,
Зарябіла від пуху ріка.

21.08.2924.