В зимові грози заглядаю,
У завірюхи в літній час,
Свій календар життя листаю,
Де, в основному, все про нас.
Там сльози в весну,
в осінь сльози
Губила, сіяла журба,
Там погляд твій,
що лід, морози,
І моя посмішка сумна.
Тваринний страх,німа тривога…
Той трепет серця ще не вщух,
Хоча не та уже дорога
І не здригається мій слух.
15.05.2025.
Ганна Зубко
Календар все листаю, чекаю,
Придивляюсь до листя, доріг,
Той туман за вікном виглядаю,
Що росою впаде на поріг.
Вересневий чекатиму вечір,
Листопад ще жовтневий діждусь,
Як собою накриє тінь плечі —
В прохолоду її огорнусь.
Клен, береза засяють у сквері,
Сипне листям вітрець, понесе,
Під мої, під самісінькі двері
Ягідьми горобина сипне.
Календар все листаю, чекаю,
Коли осінь, нарешті, прийде,
Жовтим листям мій двір закидає,
До порогу туман приведе.
04.08.2024.
Не замела зима дороги,
Припошила лиш злегка,
Не творить сніжної облоги,
Хоча морозами міцна.
Чекаю пуху снігового,
Іскристий іній щоб манив,
В зими нема чогось такого,
Дивився погляд --- не відкрив.
Де заметіль, де завірюха?
Давно вже віхола мела,
В зими теперішньої слова
Такого жодного нема.
Я справжні зими пам'ятаю,
Ті гори снігу, лід товстий...
Все книгу спогадів листаю,
Читаю розділ зимовий.
У хуртовину повернуся,
Із гілок іній потрясу,
В даль білосніжну задивлюся,
Зими колишньої красу.
09.01.2024.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
