А пам’ятаєте, ви, як ми колись
Писали один одному листи.
Чекали відповіді днями, а можливо
Й місяцями, роками.
А траплялося й таке, що
Листи не дісталися до свого адресати.
А скільки й ніжності в тім конверті було.
Писав листа ти від руки й ніби відбиток пальців залишав на аркуші паперу.
Та, що там папері, той відбиток
Торкався твоєї душі.
А скільки думок, відчуттів, історій
Бачив той аркуш паперу.

• Твір:

  Листи з України писала калина
  До білокорих російських беріз,
  І падали червоні краплини
  Чи то крові її, а чи сліз.
  "Ой, подружко люба, ой подружко, мила,
  Так страшно у ріднім краю.
  Вчора" Градом"яблуні обпалило
  І змовкли зозулі в гаю.
  Літають ракети, лунають тривоги,
  Немає спокою ні дня"...
  І ягоди спілі впали на дорогу,
  Де схилила калина гілля.
  "Ой, подружко люба, ой подружко мила,
  Приїдь, забери своїх ти синів,
  Вони лежать не у братських могилах,
  Просто лежать серед полів.
  А наші діти в напівмертвих містах
  Без дому, без води, без їжі...
  І страх смерті у їхніх очах,
  Бо поряд ворог, як звір хижий ".
  Не пробачить Україна через роки
  Ворогу, що у неї стріляв.
  А береза мовчала, сходила соком
  І серед віття її вітер гуляв...