Місто, як пісок.
На вечір — грім.
Вода тече прямо в дім.
Листя зорю закриває, а світанок все ховає.
Немає дому, лише поле і пісочні окови.
Місто з піску не перетвориться в дім, не допоможе святий грім.
З вечора до світанку листя падає в ганку.

А за вікном барвиста осінь
Останні подихи тепла
Відгомоніло літо в росах
І так давно весна була
А день на день такий не схожий
Немов би літо і зима
Похмурий день і день погожий
Вчорашній день…його нема
Тече вода струмки і ріки
Ріки вливаються в моря
Черговий день новий світанок
У небі ранішня зоря
На все свій час старі слова
На кожен час своя пора
Осіннє листя вітер носить
Та тільки осінь догора
Впаде на Землю білим снігом
Холодним привидом зима
Усе мине усе мина
На кожен час своя пора
Прийде весна і зацвіте
Прийде весни нова пора

Здивувавсь не один
шанувальник жари,
Як скучаю по осені, плачу,
Приручилась, немов,
до цієї пори,
Хоч для неї нічого не значу.

Задивлялось у сивий,
у осінній туман
Ще дитинство,
у дощ заслухалось,
Підставляло щоку
прохолоді, вітрам,
Кольорами її милувалось.

Позолотою клен
посміхався-сіяв,
Жовтизною верба
шелестіла,
Рудокосу березу
ніжно вітер чесав,
Їхнє листя
в долоні ловила.

Дні рахую, чекаю,
назустріч іду,
Нову осінь в уяві малюю,
У новому старе
пригадаю, знайду,
Таємницю якусь розкодую.

Порудіє трава
в переплетах стежок,
Очерет порудіє і зілля,
Попід гіллям, внизу,
порудіє струмок,
В рижоватому
блиску проміння.

Іншим вітер злетить,
там, де осінь руда,
І хоча соловей не співає,
Вона манить усім —
не співоча краса,
Рудим птахом
в сади залітає.

12.08.2024.

Настала осінь, й небо затягнула хмарами,
Укрила ліс червоно-золотими барвами.
То свище, то затихне вітерець.
Якийсь художник візьме олівець,
Сяде десь посеред парку,
Візьме чистий аркуш у руки
Й почне шедевр малювати.
Поет в цей час все рими підбирає,
То закреслить щось, то знов напише.
Описує все те, що відчуває,
Коли на землю опадають листя вишні.
Там, за вікном, він бачить чудеса,
Поряд стоїть гаряча чашка чаю,
Останні у рядку слова: «Яка краса!»
Напише, й заново усе перечитає.
Для когось осінь радість принесе,
Комусь вона навіє сум.
По-різному сприймаємо ми все.
Осінь – пора високих дум.

• Твір:

  Пропала посмішка
  зимова білозуба,
  Неначе в тіні
  сірий стоїть день,
  Останнє листя
  вітер рве із дуба,
  Своїх сумних
  співаючи пісень.

  Вслухається могутній,
  білка скаче,
  У затишнім
  ховається дуплі,
  Ясен скрипить,
  чи стогне, може, плаче
  В спустіле поле
  поряд у ріллі.

  29.12.2023.

• Твір:

  Мовчки осінь завітала.
  Сповістила про прихід
  Тільки тим що залишала
  Всюди свій помітний слід.

  Ниви від хлібів спустіли,
  Запахи стоять терпкі.
  І діброви спорожніли
  Донедавна гомінкі.

  У край теплий відлетіли
  Метушливії птахи.
  Змовкли їх веселі співи.
  Все затихло навкруги.

  Рідний край свій покидали
  І лелеки, журавлі,
  Голоси прощальні слали
  З піднебесся до землі.

  Небо хмурий вигляд має.
  Хмар побільшало на нім.
  І прогалинки немає
  У просторі голубім.

  Скупо сонце зігріває.
  Вітри-непосіди дмуть.
  Прохолода наростає.
  Дні коротшими стають.

  На поля туман лягає,
  Покриває все частіш,
  Довго їх не покидає
  І щораз стає густіш.

  Землю зливи умивають.
  Моросящії дощі
  Позолотою засяють
  Скрізь дерева і кущі.

  Чарівними виглядати
  Будуть у наряді тім
  І природу оживляти
  У перебігу сумнім.

  Згодом позолота зникне,
  Разом з листям опаде,
  І життя для всіх так звикле
  В дні осінні увійде.

  27 вересня 2017 р.

• Твір:

  Ось і листопад тихенько опустився
  Жовтим листом, шелестом легким.
  Ніби й не спішив, але й не забарився -
  Вчасно так прийшов він ранком чарівним.

  Чарівним і сонячним, ранком соковитим,
  Листопад зустрів нас лагідним теплом.
  Як же промайнула осінь непомітно
  Кольоровим й трішки із дощами сном.

  Як роса на сонці - швидко час втікає,
  Літо загубилось, осені лиш мить...
  Ніби ще недавно квітло все, буяло...
  Ніби ще недавно яблуні цвіли...

  Все, що не забудемо, бережімо в пам'яті,
  В чарівній скарбничці - їй нема ціни.
  Все, що любе серцю, всі, хто в цьому серці...
  Бо ж уже не буде як було колись...

  Але ж день на зміну ночі все ж приходить,
  Так прийшов на зміну жовтню листопад.
  Так і ми надіємось, що весна квітуча
  Вже прийде із миром в наш вишневий сад...

  Ну я зараз в гості листопад приймаймо,
  Бо ж останній місяць осінньої краси.
  Лагідність і ніжність осені вдихаймо,
  Бо вже скоро тішитись будемо зимі.