Її любив він, її коси,
В ті кольори пірнав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.

Кружляв той вітер,
не втомлявся,
Все осінь пригортав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.

Вона ж пішла, у ніч, росою,
І зник там слід, пропав,
А він шукав, зітхав порою,
В тумани заглядав.

19.05.2025.
Ганна Зубко

Її любив він, руді коси
На плечах розвівав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.

Кружляв той вітер, задивлявся
В ту осінь, обіймав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.

Вона ж пішла, в туман, росою,
І зник там слід, пропав,
А він за нею, за рудою,
Кружляючи, зітхав.

19.05.2025.
Ганна Зубко

Всміхався вечір в темні вуса,
Повсюди сутінки стелив,
Ішла назустріч йому боса
Чорнява ніч, яку любив.

І вітер дихав в її коси,
І зиркав місяць з-поміж хмар,
А вечір сипав срібні роси,
До босих ніг її кидав.

Чорнявка-ніч ступала ними,
У шлейфі темряви брела,
Світанок очі ті любили,
Йому їх погляд понесла.

25.12.2024.
Ганна Зубко

Всміхався вечір в темні вуса,
Повсюди сутінки стелив,
Ішла назустріч йому боса
Чорнява ніч, яку любив.

І вітер дихав в її коси,
І зиркав місяць з-поміж хмар,
А вечір сипав срібні роси,
До босих ніг її кидав.

Циганка-ніч ступала ними,
У шлейфі темряви брела,
Світанок очі ті любили,
Йому їх погляд понесла.

25.12.2024.
Ганна Зубко