Вона любила сині очі,
Він карі полюбляв,
Забрав і дні її, і ночі,
Та щастя в них не дав.
Із сумом в небо заглядала,
Погляд між хмар летів,
У незабутню синь пірнала,
У зграю голубів.
19.05.2025.
Ганна Зубко
Непотрібні батьку ми були,
Поки він молодим ходив.
А тепер старий – згадав про всіх,
Та хто ж назад поверне дні?
Мати вірила йому завжди,
Любила, берегла, чекала.
Та чи знала, що для нього
Ми – лиш тінь, що промайнула?..
Я доріс і сам збагнув:
Бачити нас він не хотів.
Бо якби у серці мав любов –
То знайшов би тисячу шляхів.
Мати й досі батька любить,
Хоч її любов він губить.
Ось такий він – чоловік,
Що життя розбив навік.
Діда з бабою любив,
Та до них не поспішав.
Зараз би обійняти їх,
Та вже пізно… Вже їх нема.
Тож якщо мрієш досягти –
Не марнуй, не відкладай.
Життя не дасть назад пройти,
Лише вперед… Лише тримай!
Моя 43 сторінка життя розпочата.
Чого досягла? , спитаєте Ви.
Та просто я жила, просто кохала,
просто любила, просто,
помилки свої я робила.
Раділа життю і кожному дню.
Зустріла схід сонця із кавою в руці,
проводжала закат із тугою в сердці.
Раділа я миті, що разом зі мною Ви,
мої рідні батьки, мої діти щасливі,
мій рідний брат і мила сім’ я його.
Мої друзі , що крокують,
зі мною по життю.
Радію , що я тут і розпочата
моя 43 сторінка життя…..
Скажи..
Навіщо так вчинила?
Показувала те
Потипу що любила..
Хоча насправді почуттів не було
Погралася та вбила
І за що, за що ти так..?
Сказала б – “не любила! ”
Сказала що не любиш зразу
І краще б так зробила
Но ні, треба надії!
Я все ще не добила)
Хоча скажу відверто
Я давно вже вбитий
Але доповню ще одне
Я тепер добитий.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
