Не така.
Не така , як всі.
Не така, як ти, він, вона.
Одна серед мільйонів.
Одна у своєму житті.
Не така. Одна.
Із смутком і печаллю –
на самоті.
Із посмішкою і радістю –
в тишині.
Не така. Одна.
Із викарбованими ранами на сердці.
Одна.
Бо не така , як всі.
Не така , як ти , він, вона.
Не така, але хочу жити.
Не така, але хочу любити.
Не така, але хочу плакати й радіти.
Не така, але хочу обіймати.
Не така, як всі.
Одна…

не маю крил, щоб літати
маю слова, щоб писати
збережу їх
сухоцвітами
на сторінках
збірок своїх
не маю крил, щоб літати
маю голос, щоб про важливе
сказати
не маю крил, щоб літати
маю серце вразливе
де спогади лишились архівами
не маю крил, щоб літати
маю серце, аби любити…

не маю крил, щоб літати
маю слова, щоб писати
збережу їх
сухоцвітами
на сторінках
збірок своїх
не маю крил, щоб літати
маю голос, щоб про важливе
сказати
не маю крил, щоб літати
маю серце вразливе
де спогади лишились архівами
не маю крил, щоб літати
маю серце, аби любити…

Любити цей світ з усіма його примхами й вадами,
Пірнати в безодню, якої немає початку й кінця,
Не тішити серце прісними чиїмись порадами,
Не паритись тим, що зморшки торкнулись лиця.

Щодня випивати (й не мати при цьому ніякої міри)
Те щастя, якого шукають усі, та не можуть знайти,
Радіти маленьким пригодам, триматися віри,
Не мати обмежень і впевнено йти до своєї мети.

Горіти завжди непохитним, палким бажанням,
Настирно ступати, ні кроку назад.
Казати, хоч знати, що слово, можливо, останнє,
Посаджене дерево – згодом омріяний сад.

Любити цей світ з усіма його примхами й вадами,
Пірнати в безодню, якої немає початку й кінця,
Не тішити серце прісними чиїмись порадами,
Не паритись тим, що зморшки торкнулись лиця.

Щодня випивати (й не мати при цьому ніякої міри)
Те щастя, якого шукають усі, та не можуть знайти,
Радіти маленьким пригодам, триматися віри,
Не мати обмежень і впевнено йти до своєї мети.

Горіти завжди непохитним, палким бажанням,
Настирно ступати, ні кроку назад.
Казати, хоч знати, що слово, можливо, останнє,
Посаджене дерево – згодом омріяний сад.

Чому я хочу так обнять її
Можливо досі ще скучаю
Чому я плачу знов тоді
Коли мене – вже не чекають

І знову скажуть..
Та забий!- Та скоро буде друга!
Окей, я трошки вас і зрозумів
Але хочу вже, і тута!

Но дайте ви мені ось ту!
Яка справді буде дбати!
А не тоді – коли я буду у тільті
Їй буде на це чхати!

Ну принесіть! – ну ту що так кохає!
Ну принесіть! – яка так сильно обіймає!
Ну принесіть! – яка буде любити!
Та на могилу – принесе ті квіти!

• Твір:

  Найкращі слова в світі:" Мамо, я живий...",
  "Привіт, кохана, скоро буду вдома",
  "Вже перемога! Я прийду з війни
  І ми всі разом поїдемо на море!".

  То є найбільше щастя на землі,
  Коли твій син живий і завжди поруч.
  Коли дружина разом із дітьми
  Чекає чоловіка із роботи.

  А потім разом всі сідають до вечері,
  Думками діляться й радістю в очах.
  Немає горя, смутку та печалі...
  І головне - закінчилась війна.

  І знову наша рідна небосинь -
  Безхмарна, чиста, мирна, найрідніша!
  І знову вкрилась квітами земля...
  Вона із попелу та болю відродилась.

  Як всі ми хочемо вернути час назад!
  Ми б цінували кожний день і ранок.
  Ми би забули всі слова образ
  І пам'ятали б всіх, хто вже не з нами.

  Та час іде вперед, а не назад.
  Можливо, то наш шанс усім себе змінити!?
  Змінити вчинки, звички і слова...
  Згадати вдячність, щирість і молитви ...

  Поки ми думаємо - хлопці нас рятують
  І день, і ніч зі зброєю в руках...
  Лиш серце мами мріє, що почує:
  "Мамо, я вдома, закінчилась війна!".