Вітаю літо — люблЮ осінь,
В коротких снах по ній броджу,
Ступають в роси ноги босі,
Болотом слід та на піску.

Всміхаюсь літу — в осінь плачу,
Хоч з нетерпінням її жду,
Така вже, маю таку вдачу,
Всміхаюсь, плачу і люблЮ.

01.06.2025.
Ганна Зубко

Люблю, коли тріскає лід…
Чи то в серці твоєму, чи то в віскі!?
Не знаю навіть навмисне,
Можливо уяви мій плід…

Люблю, коли в ту секунду, коли із морозу в тепло…
Так, ніби взірвався весь світ і у нього, як лава спекотна – усюди й кругом потекло…

Той лід так тріщить, але знаєш!?
Лише пару секунд наяву…
І серце твоє, не вгадаеш!
Так само, та я в ті секунди живу!

Яскраве сонце світить в очі,
Зірвався погляд, полетів
З швидкою легкістю, охоче
До неба синього, птахів.

А вітер звивсь над головою,
Крутивсь, увагу привертав,
Залюбувався сивиною,
Скоріше, колір дратував.

Єдине, чим не переймаюсь,
То ж не ховаю сивину,
Буду відвертою, зізнаюсь —
Її ще змолоду люблю.

21.06.2024.

Не дивися у мої стомлені від безнадії очі,
Не чекай від мене жартів або цікавих новин.
Я не можу бути такою, якою ти мене бачити хочеш.
Вже відвертаюся від тебе у сторону вітрин.
Насправді я не люблю розглядати розцяцьковані речі,
Вони просто розфарбовують цю сіру прогулянку.
Не знаю як сказати тобі, що це наш останній вечір,
Не хочу завдавати тобі болю…
Раніше покірно з тобою дивилася футбол,
І не говорила, що не люблю його дивитися.
Байдуже ставилася, коли забивали гол,
Не розумію чому там веселитися…
Не говорила, бо подобалось з тобою поряд бути…
Ти не читаєш, ну а я люблю читати книги,
А ще люблю попсову музику слухати,
А ще дивитись фільми, де інтриги.
Так, я люблю дивитися романтичні комедії,
Люблю пісні про кохання, люблю мультики,
Люблю читати поезію, драми і трагедії,
І романи на соціальну тематику.
Виходить, я зраджувала своїм інтересам,
Бо втратити тебе боялася,
Слухала твій улюблений транс і читала пресу,
Бойовики і спортивні канали дивилася…
Знаєш, можливо ти не зрозумієш,
А мені не вистачить натхнення, щоб пояснити…
Я зовсім не та, яку ти кохаєш,
Я весь час намагалась тобі догодити.
І знаєш, я така не одна,
У нас завжди хтось жертвує собою.
Ти не сприймеш мене справжню…
Можливо час нам розлучитися з тобою…
Зрозумій, я не хочу від тебе йти,
Ти для мене важливий,
Але якщо я тобі не потрібна така,
То будеш без мене щасливіший.

А він тримав її в обіймах .
Таку рідну, справжню і живу.
Вдихав аромат її волосся
і шепотів на вушко :
,, Лиш тебе люблю ”
Так міцно, як шаленіло
сердце від кохання.
І скільки пристрасті в ньому жило.
Він цілував її уста ,
так жадібно, ніби в останнє.
І тремтіло сердце ніби у
пекельному бою.
Я лиш тебе люблю –
кричало його тіло.
А , він тримав її в обіймах.
Таку рідну, справжню і живу.

Я хочу ось так , з тобою,
вечори зустрічати.
Милуватись закатом і
грітись обіймами біля вогню.
В тишині бути на одинці і
на вушко шепотіти : ,,люблю””!