Зірвати лише поцілунок
З медових, рожевих губ…
Для тебе це є порятунок,
Захопливий, трепетний дух…
Лишень до руки доторкнутись
І закрутилась Земля…
Боїшся поворухнутись,
Щоб мить не пропала п'янка…
За обрієм стеле тумани:
Осіння, ранкова пора…
Вона зворушила всі рани,
Бо поруч її вже нема…
Є мрія, що простір чарує…
Вона закриває від злив...
Кохання, як приз подарує,
До неї цей вітер злетів…
Зірвати лише поцілунок…
Нав'язлива думка одна,
Осінній, туманний дарунок,
Знов в серці вирує Весна…
*****
І чомусь так хвилюється серце,
Наче хвиля морями несеться...
Все блищить навкруги, все сіяє...
Від Зорі, що на Небі палає…
Закриваються віями очі,
Знову серце жіноче тріпоче...
Поцілунок повітряний лине,
Він згадає всі миті щасливі…
Наче казка чарівність відкрилась,
Він почує привіт її милий...
Долетить імпульс серця жіночий
І нехай кров у жилах клекоче…
Він не зможе спокійно дихнути,
Схоче голос її знов почути,
Схоче стан її обійняти
І ніколи не відпускати…
Її очі у Небо дивились…
Листки клену ім'я шепотіли…

*****
Трохи вразлива, тендітна та мінлива...
Вона крокує у світ своїх орбіт...
Неідеальна, напрочуд норовлива
І її манить смуга, що на зліт!
Вона вже добре вивчила уроки:
Про шлях крізь терни
та про все таке...
Спокійні, виважені кроки,
Її натхнення до успіху веде!
Дають оцінку спершу візуально,
Та маскування, лиш заховає лик,
Але єство закрити актуально -
Лишень на хвильку, на невелику мить!
Та їй не треба носити маски,
Міняти грим, запудрювати Світ...
Вона відкрита і душа прекрасна
І світла смуга виведе на зліт!
Вона рожевим губи підфарбує,
Наведе погляд точно у приціл.
І стріла вразить, і він її відчує!
Йому кінець - це переможний бій!����
*****
Цей нинішній день, він святковий,
У барвах весь Світ кольоровий...
Якесь все незвичне, чудне...
І я відчуваю тебе…
І, ніби звичайна робота:
Різна, домашня дрібнота,
А я посміхаюсь собі,
Всі думи про тебе мої…
І дерево теж зеленіше,
Сміються метелики в тиші...
Твій образ повсюди спливає,
Так серце мелодію грає...
І я скуштувала смак хмари,
До неї разом долітали…
І сонце сьогодні світліше,
І дерево теж зеленіше...
*****

Ні, це не сон, в реальності живу я,
Ні, це не матриця, свідомості обман,
Не в часі паралельному ходжу я,
Це не фантазія, це не дурман!
В астральний світ у снах нас переносить -
Свідома мрія, що в думках жива,
Та це не значить, що все ілюзорно,
Ні, це не так, тому що я жива!
Твого волосся я торкнусь рукою...
Відкрию ніжно я твоє чоло,
Наживо, в ому з головою!
Моє єство конкретно ожило.
І поцілунок мозок задурманить,
Втікає вкотре з під ноги Земля…
Закрутить Всесвіт, у вічність віддзеркалить!
І нереально знову я жива!

*****
Іще раз про любов скажу я,
П'ять літер в слові возвеличують життя…
На золотій сторінці напишу я,
Хай сяють барвами, як та Весна…
Алмазним пилом всі сторінки пересиплю,
Нехай іскряться, як сама любов…
Напам'ять, на віки увіковічу -
Безсмертну силу, що приходить знов!
І тисячі, і тисячі поетів
Її енергію описують щодня,

Летять до ніг її трояндові букети -
Любов, ти твориш справжні чудеса!
Нехай палає, хай вирує:
Теплом у серці, імпульсом в душі…
Як райдуга хай квітне всюди,
Любов - благословенна на Землі!
*****
Ти знаєш, як важко забути
Ту мить, як торкались долоні,
Того, хто тримав твої руки,
Хто жив у всіх мріях...у скроні…
Ти знаєш - не легко впустити
У світ свій сторонню людину
І ніби-то потім забути,
Як пісню минулу з бобіни.
Та з часом вона не проходить -
Фантазія, що поселилась
І ніби зникає в тенетах,
І в думах твоїх розчинилась...
Та знову спливає той спомин,
Вростає у мозок корінням:
"А що могло б стати, чи бути,
Чи доля осяє промінням!?"
Не спробуєш - то не впізнаєш!
Спокуса та завжди з тобою.
Ти загадку враз відгадаєш,
Якщо затанцюєш з Весною!

*****
Думки її блукали про одне:
Не ті слова він міг сказати...
Та пізно поміняти вже,
Бо на вустах печатка…
А поцілунок так манив…
І спомин, як шепочуть верби...
Відлуння Місяця в воді...
Душі її чарівні злети.
Думки все крутять одну мить,
Одне і теж по колу,
Коловоротом стрімко мчить
До нього її сповідь.
І він відчує в душі жар,
Бажання долетить телепатично…
Сьогодні понеділок і, як в дар,
Щось фантастичне та незвичне!
І цілий тиждень, що настав -
Блукатиме, як в комі!
Нехай він згадує, що взнав,
Щось неймовірно-загадкове!..����

*****
Серед моря маятник світився...
Серед неба Місяць, біля Зір...
Він на неї в захваті дивився,
Бачив образ на вершині гір...

Голова морочиться без неї,
Вже не може він спокійно йти...
Світ не милий, всі думки про неї,
Серце не втомилося пекти.
Не радіє він жіночим звабам:
Не такі всі та дратує все…
Ставити втомився барикади,
Його тінню стала - вона все!
Задивився у космічне море,
Так самотньо...зовсім він один.
Передав привіт крізь вічні Зорі,
Свою тугу і сердечний дзвін.
*****

Слід залишають справжні почуття,
Так просто не підуть, ти не чекай дарма,
Бо Вищі Сили так схотіли -
Дають знаки, щоби любов цінили.
І кожний вечір світиться Зоря...
Випроводжає блиском промінь дня…
Заграва вранці заіскрить,
А у твоєму серці все любов кипить!
І заспіває трелі соловей в гаю,
Та, він не знає про любов твою...
Так тішить серце та мелодія,
А у душі твоя рапсодія.
Разом із хмарами гуляє дощ...
А ти промоклий аж до нитки, ну і що ж…
Бо все одно тобі: немає
спокою, немає сну...
Ти колисаєш у собі любов одну.
А може зглянеться Небесна канцелярія!?
І дасть нагоду для твого покаяння.
Знов сяйвом райдуга так заблищить...
Обернеться Земля і повернеться мить!..
*****
Розвіюється образ, як туман…
Тримався він не довго, цей дурман.
Я закриваю очі полотном,
Мереживом блакитним, наче сном...

Розкрилися всі хмари в небесах,
На повні груди дихаю, я птах...
Я відриваю крила від Землі,
Лише у сні…
І подивлюсь у вічність, в далечінь...
Побачу там твою лиш тінь…
Знов намалюю спогад золотий…
Коли ти мій…
І крутиться коловоротом мить…
Твій образ із туману долетить...
Згадаю знов твоє тепло,
Було…
Відкрила очі із фантазій-снів…
Цей фільм із пам'яті давно вже сплив…
Відбиток кадру променем в чоло,
Я посміхнулася - було, то й відбуло.

*****
Знайомий стукіт серця чує,
До болю ритмом струни рве...
Вона вже знає, що почує,
Кохання хвиля віднесе!..
Так відбиває ніжний трепет
Її зворушлива душа…
І феєрично піднесеться,
І полетить у небеса…
Трепече холодок у грудях,
Розворушив застиглий світ…
Розбурхалася кров у венах,
Вона, як вперше закипить!..
Кохання-мантра лине Світом...
Не обирає вона лик.
Летить вона на зустріч літу…
Любов не зупиняє вік.
*****
Вона метеликом у небо полетіла,
Мов вихор піднялася в Вись...
Не побоялася спалити крила,
То пристрасті вогонь, любові спіч!

І подруги її попереджали:
"Не йди на зустріч, зупинись!"
Не чула...очі заблищали…
Попереду прекрасна ніч…
Такий він ніжний, романтичний…
Чого в житті хотіти ще!?
Їхній роман, він був космічний,
На крилах вітер їх несе…
Проходили в салютах тижні,
Як в голлівудських фільмах: він, вона...
Такі спокусливі та ніжні…
Злетіли в вирій почуття!..
І хоч багато вже минуло,
І часу плин перегорнув роки…
Та, серце захват не забуло,
У пам'яті лишились дні...