Все питаю себе,
чим так осінь манить,
З нетерпінням
чому виглядаю?
І дощем, і туманом,
і як листя летить,
Кольорів її
ніжність сприймаю.
Так мені до душі
прохолода, мов тінь,
І що можемо
сумом ділитись,
Також вітер прудкий —
баский її кінь,
Любуватися,
впоміж журитись.
Ще чарує мене
калиновий вінок,
Й позолота яскрава
у клена,
Мов люстерко, прозорий,
прохолодний струмок
І ні жовта трава,
ні зелена.
Осінь вабить мене,
у свій простір манить,
В ніжне сонце,
у вечір ласкавий,
У туманах, дощах
вона йде, шелестить,
Кожний день
загадково-цікавий.
14.09.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
