Я клявся їй у темноті
Зазиравши в теплі очі
У них ще доброта була
А на світанку, вже не та вона

В її очах я бачив спокій
В її очах було тепло
Але коли прийшов я вчасно
Немов прорізало мене воно.

Я лиш хотів обійми
Клявся їй допомогти
Но вона кохати не уміла
Нічого, впораємся ми!

Я допоможу нам, покохать людину
Щоби бути назавжди
Щоб не на день, щоб не на хвилину.
Щоб на віки вічні, разом ми лягли.

Чому скучає ще по ньому?
Чому у вечері знов плаче
Коли той хлопчик, та людина..
Пішов з життя, немов скотина

Він пішов, нічого не сказавши
Він заставляв поплакать наче
Без ніяких слів, ніяких аргументів
Утік з її життя..
Зі всіх простих-всіляких тих моментів..

Я намагався замінить людину
Я намагався їй допомогти
Але в тім вечері, в якомусь там моменті
Пройшлася знову ножиком мені.

Я просив не різати так швидко
Бо старі рани, досі ще болять
Але ця зайка, та хмарина
Думала що я
Чергова скотина..

І знов побатлився я з нею..
І вот сподобалась мені..
Запало в душу, трішечки у серце..
Її очі.. темно-золоті!

Дивлюсь на неї, наче як на зорі
Згадую всі мої ночі
Як я страждав, в сльозах плакав..
Але Боже.. інколи допомагав

Він помагав мені зробити диво..
Він допоміг мені зробити все..
Щоб закохатися в людину
В її серце золоте..

Я начебто кохаю цю людину
А начебто й симпатія лише
Яка різниця, що це є..
Якщо для неї зроблю, майже все!

Чому так Возі часто розбивають серце..
Вроді й добряк, вроді й кохає до іннерції..
Тільта кидають йому знову вічно, щоб терпів.. страждав.. та плакав звісно..
Але Возі іноді буває тісно..

Йому тісно плакати в подушку, коли вбиваєшся в секунду..
Йому тісно дивитися на те, як людям дарять все нове..
Я не про подарки.. Я не про річ, я про те кохання, про котру мрію в темну ніч.
Я ХОЧУ.. лиш одного, добитися чогось нового..

Вроді й кошти має, але щось не те, хочеться кохання, а получає знов страждання.
Взяти б за руку дівчину, ту малу, просто дитину..
А получає знов критину.. ту жорстку й дурну людину..
Яка вбиває його знову, а він до неї - : "та нічого..."

В котрий раз, старався перестать кохати..
Але довірився.. до нової клятви..
Наче прекрасна, золота людина..
А в результаті, знов тварина.

Заміну знайшов? Вибачаюсь.., але я що балабол?
Ну блін, ну серйозно ви що.. Замінити людину іншою, щоб почувати себе як жучок?
Бути в безпеці, та бути крутим, ні я лише хотів відчувати себе не більш чим простим.
Я готовий для людей на край світу піти, а вони що?.. - "чувак ти знову тугий.."
Про неї я більше слова не скажу, но блін, якщо честно, доволі є важко.

Війна... Києво-Печерська Лавра - духовна святиня.
московське православ'я - загроза українській державності.
Гібридні технології... Релігія... Протистояння...
російські попи в Україні вдаряють по свідомості.

Українських вірян вони затягнули в свої тенета.
Змогли зламати їх і озлобити проти свого народу.
Агресивне налаштування, денацифікація - ворожа мета.
Попи живуть тут у розкоші, мають велику вигоду.

Йде неприхована, відкрита релігійна конфронтація.
московський патріархат виступає проти України.
Зневажати нас вчить кремлівсько-кирилівська інструкція.
Поза законом - моральні поняття, людські терміни.

Завершився час оренди приміщень святої Лаври
Та московських попів звідти виселити не можна.
Озброївшись підтримкою віруючих, шукають шпари,
Як залишитись... Їхня віра - несправжня, безбожна.

В хід ідуть лихі прокльони, залякування, брехня.
Святині розкрадаються. Вивозяться церковні цінності.
Проклята свідомими українцями хижа москальня
Вкотре мерзенно знівелювала принципи набожності.

Звільнення українських церков від вражих попів -
Найголовніше завдання тилу під час кривавої війни.
Розгул одурманених та агресивних фанатиків
Тепер змушені спинити відповідні органи та чини.

Пора вже офіційно визначити негромадян України -
Тих, хто живе на українських теренах, а славить росію.
Хай їдуть на здичавілі, спустошені землі московщини.
Не можна терпіти злобу до своєї держави й агресію.

Гинуть мирні цивільні люди й патріоти-захисники,
А московська церква ставить українців на коліна.
російські попи поводяться з вірянами, як власники.
Хіба здатна собі дозволити таке нормальна людина!?

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко