Щороку ластівки прилітають до нас.
Роблять гнізда і селяться у нас.
Пісні лунають і на подвір’ї кружляють.
Заводять діточок своїх.
І літати їх навчають.
Ніби все так само ,як в людей,
тільки різницю гарну мають.
Вони крила свої мають і
більш по світу літають.
Справді я її кохав..
Я мріяв – щоб разом – туди!
Я мріяв – щоби разом всюди!
На говерлу, на край світу, та й на море, люди!
Я мріяв побувать в Одесі!
Так.. бував вже там!
Но не з нею, а з сім’єю
Так.. це теж крутяк!
Хотілось разом люди!
Щоби знали всі.. – Що я зможу з нею всюди!
Що ми зможемо разом!
Попри вітер, попри зливу, попри сильний шторм!
Я думав, що рванем в Херсон
Візьмем гарбузів поза сто
Але візьму я лиш таблетку
Щоб забуть – цю малолетку!
Я завоюю твоє серце
Якщо треба буде
Я пройду важкі всі гори
Якщо любить, люди!
Я принесу їй ту корону
Яку вона згубила
Вона Рапунцель, королева
Я подарую пива!
Ми вип'ємо разом
За вас рідних, люде!
Лише дайте часу нам!
Та пройдемо всюди!
Ми пройдем тяжкі дороги
Навіть якщо важко
Ми доб'ємося всього
І завершим казку.
В віра в Бога в голові пропадає
Спитаєте чому?
А х*й його знає..
Я Справді вірив з дитинства
В всевишнього Бога
Але коли війна, з ноги, влетіла у рідні дома
Сумніви прийшли, та думаю це не дарма.
Чому помирає мирне населення
Якщо Бог казав не вбивати!
Чому страждають новонароджені діти
Якщо Бог казав - добро дарувати!
Чому в християнина батько
На війні помирає..
А в атеїста рідний тато - Крузачка на 4.4 купляє
Чому те цунамі..
Людей без рідні залишає?
Чому.. землетруси
Доми забирає?
Зараз добре задумайтесь
І в мене питання одне
За що так жорстоко?
Можна й полегше тепер..
Хочеться романтизувати життя,
Взяти квиток до кінцевої станції.
Купити каву на окраїні ,
Й гуляти десь під Києвом.
Надіслати листа,що закохана,
Чи милуватись закоханими..
Співати пісні в караоке,
Й танцювати в барі до ночі.
Усвідомити,що ти головний герой життя свого,
І прожити всі ці емоції.
Познайомитись з перехожим ,
Який подарує квітів букет.
Й зрозуміти що зараз ти там де повинна.
В тому місті,і в той час.
Зрозуміти що лиш це все потрібно..
Не вписуюсь я в наше покоління.
Люблю читати й не палю я цигарки,
Люблю також міні-вірші складати,
Хоч скажуть інші,що дурниці це.
Я не люблю гучних вечірок і не п'ю я..
Хоча чому? Так дивно,хіба ні?
Хочу сидіть я вдома з гарячим чаєм ,
І просто насолоджуватись днем.
Люблю природу,від краси її прям млію.
Не можу зрозуміти я лиш тих,
Хто землю нашу забруднити сміє..
І як їх совість за це не гризе..?
Люблю я бути дівою з стереотипу,
Люблю також я сукні до безмеж.
Так всі слова це правда чиста,
І не висміюю я інших "не таких".
Ми ж люди,ми всі різні,правда?
Тому собою ви живіть щасливо і без меж..
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
