Вони вторгаються до наших країв,
Намагаються спалити дари Божі,
Що розмістилися на тисячах полів.
Виконують наказ своїх господарів:
Несуть неволю й недолю,
Від малого та й до старого,
Боряться намарне.
Ці недоумки, бовдури й сволоти,
Ще з кінця лютого двадцять другого,
Дбайливо заплітають на майбутнє,
Для народу України,
Жахливі й страхітливі траурні вінки,
Аби зберегти ганебну пам’ять,
Що вони наші вірні люблячі брати.
Не шкодуючи грошей:
Замовляють лопати й паркани,
Для нових безіменних,
Чи братських могил.
Але правда у тому, що
Ці віники стоять гнилими у них самих.
Їх турбота як й лопата,
Стала, нагородою лиш для них самих.

Пора – зима,
Місяця лютого,
Дня раннього четверга.
З вікна бачу,
Як у бік міського аеропорта,
З неба впало не сонце,
А ракета з кривавого кремля,
Котру запустили гидотні москалі.
Ніби й така далека відстань,
І такий великий шлях,
А хвилин зо десять,
І вже помітно сяйво,
Та страшного вогню,
А не доброго сонця.
Бачу із свого віконця,
Як до того пекельного вогню,
Їдуть пожежні автівки.
У новинах кажуть,
Що на Київ женуть,
зетівські танки й броньовики…
У душі море горя, розпачу й страху,
Бо розпочалось все раптово,
Та перетворилось у страшну війну.
Але краще бути,
У клятій війні та страшному вогні,
Аніж з мерзотним кацапом
У рідному домі на своїй землі.

• Твір:

  ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ

  Вже завтра березень, та ще сьогодні лютий,
  Вже завтра березень і буде вже весна,
  Кайданами війни народ наш є закутий…
  Це в лютому зробив ординець-сатана.

  Вже завтра березень… Якби ж став переможним,
  Якби ж він нам з собою ПЕРЕМОГУ ніс,
  Бо лютий, що мина, страшний був і тривожний,
  І було вилито озе́ра повні сліз.

  Вже завтра березень… Якби ж він став щасливим,
  Якби він повернув щасливу нам весну,
  Аби не падали на нас ворожі зливи,
  Якби закінчити зумів страшну війну.

  Вже завтра березень. В свої права він всту́пить,
  Поважно красень цей обійстя обійде,
  І до роботи, звичної йому, приступить,
  Можливо шлях до ПЕРЕМОГИ нам знайде.

  Вже завтра березень… Не встигли й озирнутись,
  Бо ці́лий рік у нас страшні буремні дні,
  Та й встигли ж бо, на жаль, землею огорнутись,
  Бо опинились ми у цій страшній війні.

  Вже завтра березень і лютий попрощався,
  Від тих страшних подій і сам він почорнів,
  І з нами защораз у вибухах купався,
  Та ворога від нас відве́сти не зумів.

  28.02.2023 р.

  ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
  ID: 975420

• Твір:

  А вже весна готується в дорогу!
  Пакує квіти у всі свої валізи.
  Вона так хоче прилетіли до нас знову!
  З собою візьме і всі свої капризи!

  Бо ж як вона без них - весна ж примхлива пані:
  Сумна й весела, радісна й печальна...
  Та головне, що буде вона з нами,
  Бо ж цілий рік на зустріч цю чекала!

  Та поки лютий добіга свого фіналу
  І незабаром скаже "до зустрічі" усім...
  Він тішив нас, усе робив для того,
  Щоб нам тепліше було на душі.

  Та ми й не маємо до нього скарг й докорів,
  Був лагідним до нас, не дуже й лютував.
  Колись морозив, часом, й заспокоїв
  Й біленьким снігом настрій рятував.

  Яке ж то щастя зиму зустрічати,
  А потім проводжати і вже спішить весна.
  Як добре потім й літа дочекатись,
  А там і осінь, за нею знов зима...

  В природі все прекрасне, щире, ніжне.
  То ми взаємністю не платимо завжди...
  Природа ж нам дарує, не шкодує
  Ні крапельки своєї красоти!