ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Природа    Книга гір

Книга гір

Розгорнулися гори мов сторінки,
І розклади комами луги.
Понад ними годяться хмаринки
Миють буйні води береги.
Осередок нашого народу
Лісостепні смуги у серцях.
Все дарує естетичну насолоду,
Гонить стежичками в манівцях.
Книгу гір читати можна вічно,
Кожна з них набір оповідань,
Вранці ліс сіяє так містично
І дарує тисячі бажань.
Удихнувши дух смерек високих
Запах моху мокрого в росі.
Простягтись в просторах цих високих
І завмерти миттю від краси.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Патріотичні    Вірю, мрію, живу…

Вірю, мрію, живу…

  • Моя Україна, моя Батьківщина розкішна, прекрасна, чарівна.Тут мій дім, моя родина. Природа з посмішкою дарує нам гарний настрій, натхнення жити, радіти, кохати і просто любити...
    Природа жива, казкова, неповторна і така багата. В Україні є густі ліси, просторі степи, лани широкополі, сині річки, тихі озера, різнобарвні квіти і багато різних птахів, звірів і тварин.
    Скільки б не гнітили нашу неньку, нашу рідну земельку, ми маємо вірити в неї, в її світле і найкраще майбутнє, бо ми її діти - сини і доньки, патріоти. Ми повинні захищати, обороняти, робити її кращою.
    У кожної людини в серці Батьківщина - це місце, де вона народилася та виросла. Тут мама і тато, бабуся і дідусь.
    Рідна стежинка, яка веде до моєї домівки... Я так мрію про мирне і чисте небо, про волю, свободу та незалежність моєї держави.
    Я живу тобою моя Україно, в моєму серці ти одна і єдина, неповторна і красива. Обожнюю спів соловейка, твою мову мелодійну, мамину українську колискову, червону калину. А який має свіжий аромат квітучих садів, гарних і пахучих квітів, трав, які навіть лікують, а як же смачно пахнуть спілі яблука і груші...
    Вірю, мрію і знаю, ми всі - єдиний народ, ми - сильні і непереможні, ми - Україна, нас ніхто не поставить на коліна!

    01.04.2023. С.М. Онисенко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Новинки    Гомоніли прадавні ліси.

Гомоніли прадавні ліси.

  • Гомоніли прадавні ліси,
    Вели тиху, тужливу розмову.
    Я вслухалася в їх голоси:
    «Ні - війні! Ні- смертям! Та навіщо це знову?»

    Молоде покоління росте,
    Свої віти підносить до неба,
    Ще чуть- чуть все нове розцвіте-
    Ну… Не треба вбивати!..Не треба!

    І столітні дуби сивочолі
    Нахилялись до юних створінь,
    Вони виросли в лісі, у лісі, на волі,
    Пережили кілька поколінь.

    Хоч старезні, та міцно стояли,
    Не корились потужним вітрам,
    Юнь зелену на ноги підняли,
    Щоб ввести у зелений свій храм.

    Де закони природи у силі,
    Там де рівність, повага, любов,
    Вороги там здоланні, безсилі,
    Там не ллється невинная кров.

    Гомоніли прадавні ліси,
    Вони бачили: біль, горе і муки,
    Пережили важкії часи,
    Щоби в щасті росли діти й внуки.

    І думки мої знають прадавні ліси,
    Відчувають все те, що бажаю,
    Вірю в те, що настануть прекрасні часи,
    Не лиш вірю…Я знаю! Я знаю!

    Знаю й вірю, й молюся до Бога
    І прадавні ліси помогають стояти,
    Ще чуть - чуть і прийде Перемога
    І одягне Вкраїна переможнії шати!

    Марія Грушак. 03.01.2023р

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
WEBQOS - Strony internetowe Warszawa
Tworzenie Stron Internetowych w Warszawie
KolorowyZegar - System dla Żłobka
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]