Розгорнулися гори мов сторінки,
І розклади комами луги.
Понад ними годяться хмаринки
Миють буйні води береги.
Осередок нашого народу
Лісостепні смуги у серцях.
Все дарує естетичну насолоду,
Гонить стежичками в манівцях.
Книгу гір читати можна вічно,
Кожна з них набір оповідань,
Вранці ліс сіяє так містично
І дарує тисячі бажань.
Удихнувши дух смерек високих
Запах моху мокрого в росі.
Простягтись в просторах цих високих
І завмерти миттю від краси.
Позначка: Ліси
Вірю, мрію, живу…
-
Моя Україна, моя Батьківщина розкішна, прекрасна, чарівна.Тут мій дім, моя родина. Природа з посмішкою дарує нам гарний настрій, натхнення жити, радіти, кохати і просто любити...
Природа жива, казкова, неповторна і така багата. В Україні є густі ліси, просторі степи, лани широкополі, сині річки, тихі озера, різнобарвні квіти і багато різних птахів, звірів і тварин.
Скільки б не гнітили нашу неньку, нашу рідну земельку, ми маємо вірити в неї, в її світле і найкраще майбутнє, бо ми її діти - сини і доньки, патріоти. Ми повинні захищати, обороняти, робити її кращою.
У кожної людини в серці Батьківщина - це місце, де вона народилася та виросла. Тут мама і тато, бабуся і дідусь.
Рідна стежинка, яка веде до моєї домівки... Я так мрію про мирне і чисте небо, про волю, свободу та незалежність моєї держави.
Я живу тобою моя Україно, в моєму серці ти одна і єдина, неповторна і красива. Обожнюю спів соловейка, твою мову мелодійну, мамину українську колискову, червону калину. А який має свіжий аромат квітучих садів, гарних і пахучих квітів, трав, які навіть лікують, а як же смачно пахнуть спілі яблука і груші...
Вірю, мрію і знаю, ми всі - єдиний народ, ми - сильні і непереможні, ми - Україна, нас ніхто не поставить на коліна!01.04.2023. С.М. Онисенко
Гомоніли прадавні ліси.
-
Гомоніли прадавні ліси,
Вели тиху, тужливу розмову.
Я вслухалася в їх голоси:
«Ні - війні! Ні- смертям! Та навіщо це знову?»Молоде покоління росте,
Свої віти підносить до неба,
Ще чуть- чуть все нове розцвіте-
Ну… Не треба вбивати!..Не треба!І столітні дуби сивочолі
Нахилялись до юних створінь,
Вони виросли в лісі, у лісі, на волі,
Пережили кілька поколінь.Хоч старезні, та міцно стояли,
Не корились потужним вітрам,
Юнь зелену на ноги підняли,
Щоб ввести у зелений свій храм.Де закони природи у силі,
Там де рівність, повага, любов,
Вороги там здоланні, безсилі,
Там не ллється невинная кров.Гомоніли прадавні ліси,
Вони бачили: біль, горе і муки,
Пережили важкії часи,
Щоби в щасті росли діти й внуки.І думки мої знають прадавні ліси,
Відчувають все те, що бажаю,
Вірю в те, що настануть прекрасні часи,
Не лиш вірю…Я знаю! Я знаю!Знаю й вірю, й молюся до Бога
І прадавні ліси помогають стояти,
Ще чуть - чуть і прийде Перемога
І одягне Вкраїна переможнії шати!Марія Грушак. 03.01.2023р