В дитинстві брат
вчив малювати,
Любима справа то була,
Бабуня — хрестик вишивати,
Свій дар мені передала.

Ще научала жито жати,
У праву руку й серп взяла,
Привчала мама прибирати,
Всім помічницею була.

На ту слухняність
та старанність
Батько уваги не звертав,
Лиш на дорослу
милосердність —
Нездужав, косу в руки дав.

З дровами теж
навчив справлятись,
Шрам від серпа, сокири, вил…
Назад воліла б повертатись,
Гадаю, вистачило б сил.

Росою, вдосвіта косила,
З трав виганяла цвіркунів,
Вмивалась потом, все спішила,
Будильник на межі дзвенів.

Життя вертілось на два боки,
Та все змінилось, відійшло,
Нема з городом більш мороки —
Давно покинуте село.

01.06.2024.

• Твір:

  Намалюю я трохи весни,
  Трохи фарб кольорових змішаю.
  Замалюю картинки страшні,
  А щасливі "на пам'ять" лишаю.

  Намалюю я квіти в траві,
  Сонце, хмари і небо блакитне.
  Намалюю зелені ліси,
  Гори, луки й сади колоритні.

  Ще, мабуть, намалюю поля,
  І пшениці родюче колосся.
  Як воно виростає щодня
  І віночком барвистим сплелося.

  А ще хочу я мир малювати!
  Лиш не знаю, не вмію сама.
  Як то добре все вміти, все знати!
  Якби вміла - скінчилась б війна...

  Якби була художник - я б щастя
  Усім нам малювала завжди.
  Та найбільше бажаю - хай вдасться
  Мій малюнок "Щоб не було війни!" .