Мамо Ніно! Мамо Галю!
Як втамувати свою біль, я не знаю!
Всі сумують за вами, всі,
Дорослі діти, внучата, правнуки малі...

Ви в своєму житті пізнали багато,
І щастя, і горя, радість і свято,
Ви стільки ночей не доспали,
Українські пісні і колискові співали.

Ще одна весна без дороги́х матусь,
Онуки вже ніколи не побачать бабусь,
Залишився фотоальбом, їхні світлини,
На сті́нах висять самотні картини...

Ви молилися за нас щоночі,
А скільки сліз пролили ваші очі?!
Дякуємо вам за тепло лагідних рук,
Та вже не чуємо сердечка вашого "тук"...

Темно і пусто, маминих пісень не чути,
Хоча б трішки з вами ще побути,
Лелеки вже додому прилетіли,
Ваші вітання нам процокотіли.

Ви пташечка́ми летите́ га́єм,
Біля калини з вами відпочиваєм,
Вітер зриває я́гідки червоні,
На тра́ви зелені, м'якенькі, шовко́ві...

Сльози падають в сині рі́ки,
Від душевних ран немає ліків,
Вишні в білі сукні вбра́лись,
Мов наші мами на свято зібрались...

Проходять дні, пройдуть роки́,
Кожну весну прилітають круки́,
Мамині очі з небес споглядають,
Теплими промінчиками нас зігрівають.

Дякуємо вам за ласку і турботу,
За чуйність, любов і невтомну роботу,
Я знаю, ви чуєте і бачите нас,
Ми за́вжди будемо пам'ятати вас!

29.03.2023. С.М. Онисенко