Звичайна річка, хто назвав,
Скільки тече уже — не знати,
З’являвся вітер, хвилі гнав,
Кортіло гладити, піймати.

Скелястий берег, круча в бік,
Пливе повз верби, тихо в’ється,
У сні, немов, води потік,
Буває, хвиля підніметься.

Стежки у травах і піском,
Озерце панське, осокори,
Вздовж поза хатою, двором
Духм’яний берег, косогори.

Калини цвіт, черемух, трав,
У хвилях зілля, лілій диво…
Манив той рай, завжди стрічав
І загадково, і шумливо.

20.07.2024.

• Твір:

  Не замела зима дороги,
  Припошила лиш злегка,
  Не творить сніжної облоги,
  Хоча морозами міцна.

  Чекаю пуху снігового,
  Іскристий іній щоб манив,
  В зими нема чогось такого,
  Дивився погляд --- не відкрив.

  Де заметіль, де завірюха?
  Давно вже віхола мела,
  В зими теперішньої слова
  Такого жодного нема.

  Я справжні зими пам'ятаю,
  Ті гори снігу, лід товстий...
  Все книгу спогадів листаю,
  Читаю розділ зимовий.

  У хуртовину повернуся,
  Із гілок іній потрясу,
  В даль білосніжну задивлюся,
  Зими колишньої красу.

  09.01.2024.