ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Природа    ПРИРОДА КЛИЧЕ

ПРИРОДА КЛИЧЕ

Природа кличе, в казку манить,
В давно відому, не нову,
Веде вниз стежка, річка вабить,
Торкає вітер сивину.

Табун качок гойдає хвиля,
У верболозу хруст біжить,
У очерету шелест, зілля,
Що в сні зимовому стоїть.

Безлюдний берег, прохолодний,
Ніде зимою не блистить,
Сам із собою, напівсонний,
У нім затриматись кортить.

Між бур’янів, дерев, у травах,
В вологім плетеві стежок,
Побіля хвиль, де неба спалах,
Бліде мереживо зірок.

31.12.2024.
Ганна Зубко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Пори року    КЛИЧЕ ОСІНЬ

КЛИЧЕ ОСІНЬ

Кличе осінь у ще один день,
Голубінь неба в вікна кидає,
В нім немає пташиних пісень,
Там мелодія інша лунає.

Іде стежка в траві з споришем,
Слідом сонце, згори заглядає,
Тішить осінь, веде своїм днем,
Прохолодою плечі вкриває.

Верболіз, очерет, край води
Тиху хвилю у зілля ховає,
Манить тінь від старої верби,
Що потроху вже листя скидає.

Пожовтілі стоять береги,
Тиха річка під сонцем дрімає,
Веде втома у тінь, до верби,
Що, мов руки, гілля простягає.

Ганна Зубко
23.09.2024.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Пори року    ВСЕ ПИТАЮ СЕБЕ

ВСЕ ПИТАЮ СЕБЕ

Все питаю себе,
чим так осінь манить,
З нетерпінням
чому виглядаю?
І дощем, і туманом,
і як листя летить,
Кольорів її
ніжність сприймаю.

Так мені до душі
прохолода, мов тінь,
І що можемо
сумом ділитись,
Також вітер прудкий —
баский її кінь,
Любуватися,
впоміж журитись.

Ще чарує мене
калиновий вінок,
Й позолота яскрава
у клена,
Мов люстерко, прозорий,
прохолодний струмок
І ні жовта трава,
ні зелена.

Осінь вабить мене,
у свій простір манить,
В ніжне сонце,
у вечір ласкавий,
У туманах, дощах
вона йде, шелестить,
Кожний день
загадково-цікавий.

14.09.2024.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Пори року    ВСЕ ПИТАЮ СЕБЕ

ВСЕ ПИТАЮ СЕБЕ

Все питаю себе,
чим так осінь манить,
З нетерпінням яку виглядаю?
І дощем, і туманом,
і як листя летить,
Кольорів її ніжність сприймаю.

Ще мені до душі
прохолода, мов тінь,
І що можемо сумом ділитись,
І той вітер прудкий,
немов баский кінь,
Любуватися, впоміж журитись.

Ще чарує мене
калиновий вінок,
Й позолота яскрава у клена,
Мов люстерко, прозорий,
прохолодний струмок
І ні жовта трава, ні зелена.

Осінь вабить мене,
у свій простір манить,
В ніжне сонце,
у вітер ласкавий,
У туманах, дощах
вона йде, шелестить,
Кожний день
загадково-цікавий.

14.09.2024.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
WEBQOS - Strony internetowe Warszawa
Tworzenie Stron Internetowych w Warszawie
KolorowyZegar - System dla Żłobka
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]