Лісовою стежиною до замку
я йшла.
Там в глибині того лісу
незвичайна сім’я жила.
Мали вони чарівний палац і
величезного дуба.
Мов охоронцем до входу
замку стояв.
А в тому замку диво – дівчинка росте.
Марсель цю дівчинку зовуть.
А має з народження вона
довге волосся , що кожного
дня росте.
Цілющу силу має волосся те.
Прикладає його до рани вона
і все знов заживає.
Лікувала Марсель волоссям своїх
усіх і великих і малих, і звірят і пташок.
Приходили до неї і сліпі і на візочку.
Стрибали і бачили знову світ .
Одного дня лісовою стежиною
до замку відьма прийшла.
Бо почула про миле дитя.
Захтіла волосся собі те забрати.
І вночі в будинок зайшла.
До Марсель в кімнату забрела.
І тільки схопила сонне дівча,
та на захист її прилетіла зграя пташок.
Спасли Марсель від страшної біди
і цілющі коси її зберегли.